ВИСНОВКИ
Різке зростання кількості збройних внутрішніх конфліктів дестабілізують світ і загрожують як регіональній, так і міжнародній безпеці. Тому їхнє врегулювання є не лише внутрішньою проблемою держави, а всієї світової спільноти.
Норми, які регулюють неміжнародні збройні конфлікти є значно обмеженими. Основними документами є: третя стаття, що є загальною для усіх Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р. та Додатковий протокол II до них 1977 р. Третя стаття Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 вперше зобов'язала держави обмежувати насильство і захищати жертв війни під час збройних конфліктів неміжнародного характеру. Проте деякі положення згаданої третьої статті сформульовані недостатньо ясно і детально, а ряд важливих питань взагалі не порушується. Тому, прийняття Другого Додаткового протоколу 1977 було дуже важливим. Хоча, він вже більш детально і чітко , ніж «Міні-конвенція » , прописує захист жертв неміжнародних збройних конфліктів , однак його сфера застосування більш обмежена, до того ж , деякі держави його не ратифікували. Це свідчить про необхідність розробки нових нормативно-правових актів, які більш детально розглядатимуть внутрішні збройні конфлікти та матимуть універсальний характер застосування для більшості держав.
Серед різних дійових осіб ООН залишається єдиною універсальною організацією, якій надається право здійснювати запобігання конфліктів у всьому світі. Світова спільнота в особі Організації Об’єднаних Націй своєю резолюцією може кардинально вплинути на певну державу і навіть посягнути на її суверенітет. Концепція «гуманітарної інтервенції» часто пропонується як найоптимальніший шлях подолання внутрішньополітичних криз сьогодення. Вона ґрунтуються на антропологічній природі універсального захисту життя і прав людини, незважаючи на політичні, ідеологічні та релігійні чинники. Правовими підставами для її здійснення є Статут ООН, а також статутні документи міжнародних організацій. Проте, питання гуманітарної інтервенції залишається все ще проблемним і, потребує змістовного, неупередженого аналізу та правового закріплення в окремому міжнародному документи.
Дуже важливим є врахування попереднього досвіду врегулювання неміжнародних збройних конфліктів світовою спільнотою. Це дозволить не допускати попередніх помилок у майбутньому та швидко знаходити способи врегулювання внутрішньополітичних криз. Зусилля міжнародної спільноти у врегулюванні внутрішніх збройних конфліктів значно зросли. Однак, маючи такі значні потенційні ресурси щодо врегулювання воєнно-політирегучних конфліктів, міжнародне співтовариство й низка високорозвинених держав не завжди ефективно використовують свої сили та засоби для врегулювання цих конфліктів.
Список використаних джерел та літератури:
1. Аннап К.А. Годовой доклад о работе Организации. Н.-Й. 1998. С. 23.
2. В Судане боевики захватили вертолет миссии ООН с двумя украинцами на борту.- [Цит.2013, 1 листопада ]. - Доступний з : <http://nbnews.com.ua/ua/news/96588/>.
3. В.Г. Радецький. Коасифікація сучасних воєнних конфліктів і види миротворчої діяльності .- [Цит.2013, 1 жовтня ]. - Доступний з : < http://www.kymu.edu.ua/vmv/v/09/04.htm>.
4. Виклад фактів №13. Міжнародне гуманітарне право і права людини.- [Цит.2013, 1 листопада ]. - Доступний з : <http://khpg.org/index.php?id=1143727070 >.
5. Внутренние вооруженные конфликты в современном мире: Политико-правовой анализ.- [Цит.2013, 15 жовтня ]. - Доступний з : < http://www.samoupravlenie.ru/17-20.html>.
6. Ганзенко О.О. Концепція гуманітарної інтервенції в сучасному міжнародному праві:проблеми легальності та легітимності //Актуальні питання теорії та історії держави і права. – З.: Заравапорізький національний університет, 2011.-С.9-14
7. Громадянська війна у Лівії.- [Цит.2013, 1 листопада ]. - Доступний з : <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0_%D1%83_%D0%9B%D1%96%D0%B2%D1%96%D1%97 >.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.