З 1922 по 1924 рр. він перебува на службі в зоні Панамського каналу. В 1925 р. Ейзенхауера послали в командирську і штабну школу Лівернуорта, штат Канзас. Весь наступний рік Дуайт працював більше, ніж коли-небудь в своєму житті. Він безпосередньо змагався із двомастами сімдесятьма п'ятьма кращими офіцерами американської армії. Коли опублікували остаточні підсумки навчання, Дуайт виявився першим у своєму потоці. [22] У листопаді 1929 р. Ейзенхауер був призначений помічником нового штабу генерала Дугласа Макартура у Вашингтоні. Йому належало відпрацювати десять років під командуванням Макартура, який після Фокса Коннера став другим за важливістю людиною в житті Ейзенхауера. Третім стане Джордж К. Маршалл. З тридцяти семи років служби в армії Ейзенхауер чотирнадцять пропрацював під їх безпосереднім керівництвом десять років – з Макартуром, чотири – з Маршаллом. Обидва генерала любили і поважали Дуайта. Макартур писав про Ейзенхауера в характеристиці на початку 30-х років: «Це найкращий офіцер у нашій армії. Наступної війни він повинен бути серед верховних керівників». Прослуживши до 24 вересня 1935 р. в штабі Макартура, Дуайт разом з генералом відправився на Філіппіни військом радником. 1 липня 1936 р. Дуайт Ейзенхауер отримав звання полковника. Служба радником тривала до кінця 1939 р. [ 4, 5 С. 49 ]
У вересні 1939 р. почалася Друга світова війна. Ейзенхауер, для якого війна означала просування по службі і який усе життя готувався саме до неї, був переконаний, що Сполучені Штати неминуче втягнуться в неї.
1940 р. виявився найуспішнішим у всій попередній кар'єрі Ейзенхауера. Він був старшим помічником командира 15-го піхотного полку 3-ї дивізії і командиром 1-го батальйону 15-го полку. Спокійне життя, яке він вів на Філіппінах, змінилося постійною фізичною напругою, яка була його стихією. Він був щасливий і насолоджувався своєю роботою. У п'ятдесят років він був у прекрасній фізичній формі. Дуайт залишався на службі до шести годин вечора сім днів на тиждень, він встановлював розклад занять, проводив перевірки, давав настанови тільки що призначеним молодшим офіцерам, спостерігав за польовими навчаннями, вивчав війну в Європі і застосовував її уроки до своєї частини. [ 22 ]
У вересні 1940 р. Ейзенхауер отримав лист від полковника Петтона, командира 2-ї бронетанкової бригади, який писав, що незабаром вперше в історії США будуть сформовані дві бронетанкові дивізії, і Петтон очікує свого призначення командиром однієї з них. Він запитував, чи не бажає Дуайт служити під його началом. Ейзенхауер відразу погодився, але йому не вдалося довго прослужити там: довелося працювати спочатку в штабі 9-го армійського корпусу, а 11 березня 1941 р. він очолив штаб 3-ї армії. Штаб армії знаходився в настільки знайомому Дуайту Сан-Антоніо, де він в 1915 р. молодим лейтенантом починав свою військову кар'єру. Але тепер Ейзенхауер отримав першу генеральську зірку, ставши тимчасовим бригадним генералом. Колись він мріяв дослужитися до полковника. Тепер був вже пройдено заповітний генеральський кордон. Все відбувалося так само стрімко, як розвивалися події в далекій Європі. А поки він готувався до грандіозних військових маневрів, рівних яким не знала історія збройних сил країни. Начальник штабу армії США генерал Маршалл після закінчення цих навчань впевнився у своїй думці про Ейзенхауера, як про перспективного воєначальника. Незабаром після завершення маневрів Маршалл попросив співробітника свого штабу Марка Кларка порекомендувати десять кандидатур, з яких можна було б вибрати начальника оперативного управління штабу армії США. Кларк, не замислюючись, відповів, що в його списку буде стояти тільки одне ім'я – Дуайт Ейзенхауер. Маршалл незабаром затвердив його на цій посаді. [ 5 ]
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.