Основні події із життя та діяльність Д.Д. Ейзенхауера

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РозділI. ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ДУАЙТА ЕЙЗЕНХАУРА

1.1. Молодість…………………………………………………………….6

1.2. Військова кар’єра……………………………………………………10

1.3.Суспільна діяльність  .………………………………………………18

Розділ II. ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА ПРЕЗИДЕНТА Д.Д. ЕЙЗЕНХАУРАЕРА

2.1.Початок президенства………………………………………………20

2.2.Головні аспекти внутрішньої політики……………………………22

Розділ II.ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ПРЕЗИДЕНТА Д.Д. ЕЙЗЕНХАУЕРА

3.1. Перший термін………………………………………………………29

3.2.Доктрина …….……………………………………………………….33

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………37

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………39

ВСТУП

Актуальність теми. Дуайт Ейзенхауер видатна особистість в світовій історії. Генерал який звільнив Європу від нацистів, один із осново положників НАТО.  Успішний президент, якому вдалося повернути країну на шлях розвитку, після воєнної кризи. Великою заслугою Дуайта є збереження миру на планеті, не дивлячись на деякі нелокальні конфлікти, проводячи збалансовану зовнішню політику вдавалося уникати конфортації із СРСР, пригасити на деякий час полум’я «Холодної війни».  Тому дослідження життя і  діяльності  історичної персони Ейзенхауера є дуже важливим і актуальним.                                                                                          Об’єктом дослідження є основні  події  із життя Д.Д. Ейзенхауера.                 Предмет дослідження – діяльність Д.Д. Ейзенхауера.                Хронологічні межі : 14 жовтня 1890 р. – 28 березня 1969 р.                        Д. Ейзенхауер відноситься до найбільш видних і суперечливих політичних фігур США другої половини XX ст. Невипадково його особистість викликала бурхливу дискурсію в американській історіографії 1960-1990-х рр. Особливій критиці діяльності його адміністрації піддалась в роботах дослідників- лібералів. В світлі соціального реформаторства Дж.Ф. Кеннеді, а потім Л.Б. Джонсона вони підкреслювали неефктивність і консерватизм внутрішньо політичного курса Д. Ейзенхауера.           Тенденція до перегляду вказаних оцінок намітилась в кінці 1960 – початку 1970-х рр. під впливом соціально-економічної кризи панувавшої в країні. Реалії цього бурного періоду, наповненого політичними потярсінями в житті американського суспільства, драмою В’єтнамської війни, заставили по-новому підійти до президенства Ейзенхауера і його політичної постаті. Опублікованні  в 1969 р. спогади «Эйзенхауэр: президент, которого никто не знал» А. Ларсона, спеціального помічника і редактора промов президента, запевняв, що 34 голова виконавчої влади був більш вишуканим політиком, ніж це принято про нього думати, и заслуговує місце серед великих президентів.                                                                                                      В працях 1970-х рр.  росповсюдженною стала думка, що зусилля адміністрації президента були направленні на збереження статуса-кво в державі. Відомий історик Г. Пармет писав : «Приклеивать к нему  ярлык великого, или хорошого, или даже слабого президента – значит не заметить главного. Он был просто необходим». Трохи критичніше в аналізі діяльності президента-республіканця були представники лібеорального напрямку – Ч. Александер, Г. Рейхард.                                                                          Література 1980-х рр. ще краще оцінювала Ейзенхауера як   впевненого в собі  політичного діячя, який контролював потік подій. На думку С. Емброза, серед президентів XX ст. Ейзенхауер достойний зайняти місце разом з Ф. Рузвельтом і В. Вільсоном.                                                                      В 90-х р. до  діяльності 34 президента  ставилися більш зважено. П. Честер і Е. Ричардсон признавали, що Д. Ейзенхауер виграв більше політичних баталій ніж програв.                                                                 Фундаментом для написання роботи слугували роботи американського дослідника Амброза і російського Іванова.  Монографія «Эйзенхауэр. Солдат и президент»  Стівена Амброза  відзначається своєю  аналітичністю, а в праця Іванова «Дуайт Эйзенхауэр»  головний акцент робиться на виклад  подій в хронологічній послідовності з їх описом.                              Внутрішня і зовнішня політика уряду на чолі з Ейзенхауером відображена в працях Е.А. Іваняна, В.А. Ніконова, В.И. Терехова, автори критично оцінюють «просвещонный консерватизм» 34 президента. Особдливу увагу викликають роботи Ф. Гринстейна, при написанні яких він використовував нові архівні документи.                                                             Джерельною базою слугують мемуари Д.Д. Езенхауера «Хрестовий похід в Європу». В мемуарах описано його життя, діяльність в період Другогої світової війни. Також до джерельної бази відносяться його промови, спогади його сучасників, документи того періоду.                                             Метою курсової роботи дослідження діяльності Д. Ейзенхауера.             Завдання – на основі використаної літератури визначити і розглянути основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики адміністрації президента. Висвітлити і проаналізувати  його життєвий шлях і  діяльність.                       При написанні курсової роботи були використані такі методи дослідження як бібліографічно-описовий, проблемно-тематичний, також використовувався аналіз і синтез.                                                              Курсова складається із змісту, вступу, троьох розділів, сіми підрозділів, висновків, списку використаних джерел і літератури. Повний обсяг роботи складає 41 ст, основний текст 31 ст. Список використаної літератури нараховує 26 позицій.