Основні події із життя та діяльність Д.Д. Ейзенхауера, страница 14

Закон не завжди дотримувався, і в 1960 р. була підвищена міра відповідальності за його порушення. Але і новий закон не зобов'язував федеральні владі брати на облік чорних виборців. Таким чином, вісім років правління Президента Д. Ейзенхауера історики оцінюють в цілому позитивно, як період миру і економічного зростання. ВНП за 8 років зріс на 45%. Валовий національний продукт вперше в історії США досяг 500 млрд. дол. Персональні доходи американців збільшилися на 47%, їх заощадження підвищилися на 37%. Було побудовано 9 млн. нових будинків. [14]   Слабким місцем у соціальній політиці Президента Ейзенхауера історики вважають його неготовність прийняти закон про рівні права американців. Хоча до 1960 р. в змішаних школах афро-американці становили менше 1% всіх студентів, вирок у справі Брауна став вказувати напрямок для руху за громадянські права в останні роки. Президент боявся, що його білі друзі з південних штатів не зрозуміють, його підтримку ідеї про припинення сегрегації в школах, де їхні діти сиділи б в одному класі з чорними дітьми з бідних сімей. Ейзенхауер чекав, коли країна дозріє для таких реформ. Тим часом, в країні відбувалися хвилювання на расовому грунті, а уряд відкладав їх радикальне рішення. [ 5]

Розділ III. Розділ II.ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ПРЕЗИДЕНТА Д.Д. ЕЙЗЕНХАУЕРА

3.1. Перший термін

Всі зовнішньополітичні акції уряду Д. Ейзенхауера були нерозривно пов'язані з діяльністю Ради національної безпеки. У період адміністрації Д. Ейзенхауера великий розвиток отримали відділи Ради національної безпеки. Головний документ РНБ – «Основна політика в галузі національної безпекиВ» – представляв собою глобальний огляд зовнішньополітичних проблем. Він давав загальну політичну директиву всім урядовим установам, пов'язаним з національною безпекою. Документ містив широкий огляд цілей національної стратегії США, а також докладний виклад військових, політичних, економічних і внутрішньополітичних чинників, необхідних для реалізації цієї стратегії. Незважаючи на надзвичайну важливість, його об'єм не перевищував 25 сторінок. З 1953 р. Рада приступила до розробки плану реорганізації Пентагону і збройних сил США. [13, 20]

5 квітня 1954 р. Рада національної безпеки розглядала меморандум Пентагону «Про позицію армії», в якому говорилося «якщо США мають намір взяти участь у наземних військових діях  в Індокитаї – у тому випадку, якщо французи відійдуть, а китайські комуністи не стануть втручатися, – буде потрібно сім американських дивізій або еквівалентні збройні сили з відповідною підтримкою з моря і з повітря». [ 5 ]

У 1954 р. Рада національної безпеки санкціонувала так званий «банановий переворот» в Гватемалі, що призвів до повалення уряду Хакобо Арбенса Гусмана, в якому значну роль грали комуністи. У липні 1954 французи покинули В'єтнам, і США постаралися зайняти місце старої колоніальної держави. Залишити В'єтнам в'єтнамцям – такий варіант американські стратеги навіть не розглядали, хоча президент Ейзенхауер вважав, що у разі проведення у всій країні виборів Хо Ши Мін отримає 80% голосів виборців. У липні 1954 р. політики і військові  активно працювали над власними варіантами розрішення в'єтнамської проблеми. Передбачалися висадка військ у Хайфоні, короткий марш-кидок на Ханой і операції місцевого значення для придушення локальних осередків опору. [13]

26 липня  1953 р. о 21 годині 30 хвилин Ейзенхауер отримав повідомлення про те, що угода про перемир'я підписана, так була припинена Корейська війна – перший великий крок Дуайта у зовнішній політиці. Через півгодини він виступив по радіо і телебаченню із зверненням до американського народу. Він сказав, що військові дії припинені. Однак він визнав за необхідне нагадати американському народу: «... ми домоглися перемир'я тільки на одній ділянці військових дій, а не миру в усьому світі. Тому ми не можемо послаблювати наших зусиль щодо забезпечення безпеки». [ 9 ]