17 січня 1961 р. в 20:30 вечора Ейзенхауер виступив по національному телебаченню і радіо зі своїм «прощальним» зверненням. Його темою була холодна війна. Він говорив про війну і мир, про «жандармські» держави і про свободу. «Ми стикаємося з ворожою ідеологією, – заявив він, – що має глобальний охоплення, атеїстичний характер, безжальної в досягненні цілей, підступної у своїх методах». Небезпека, яку вона представляє, «у часі не має видимого кінця». Буде багато криз і багато закликів знайти «чудодійні рішення» за допомогою збільшення витрат на наукові дослідження і розробки нових видів озброєння. Ейзенхауер попередив, що кожне таке рішення «має бути зважене в світі... необхідності збереження балансу... між витратами і надіями на отримання очікуваних переваг». [4]
До останіх днів Дуайт Ейзенхауер займався політикою, тримав зв’язок з президентами – Кенедді, Джонсоном. Переймався ситуацією у В’єтнамі.
28 березня 1969 р. 34 президент відійшов на то й світ. Будучи віруючою людиною він промов такі остані слова : «Я хочу идти, Боже, прими меня». [ 5 ]
ВИСНОВКИ
Отже, Д.Д. Ейзенхауер несумнівно являється визначною постаттю американської і світової історії. Основоположник державного будівництва США в після воєнний період.
Опрацювавши літературу вдалося: визначити і висвітлити основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики. Внутрішня політика зосерджувалася на соціальних аспектах, покращення іфнраструктури, зменшення мілітарізації економіки. Основними приріотетами зовнішньої політики: захист своїх інтересів, створення блокових строктур, збереження миру на планеті. Були визначенні головні події в житті Ейзенхауера. Проаналізовано його діяльність на чолі держави, армії.
Ейзенхауер є символічною фігурою п'ятдесятих років. Він втілював у собі керівну силу і надійність, суспільство добробуту та американську міць., Однак, його спадщина була двоїстою: потужна і багата Америка, яка не змогла впоратися з багатьма зовнішньо і внутрішньополітичними проблемами. У військово-стратегічному відношенні Радянський Союз, здавалося, досяг «пату», а в Азії, Африці та Латинській Америці більший вплив придбали антиамериканські тенденції. У Сполучених Штатах феміністські групи і борці за громадянські права висували вимоги суспільної рівності та справедливого розділу американського національного багатства. Величезний економічний підйом до початку п'ятдесятих років перейшов в економічний спад, а культурне життя загрожувала застигнути в умовності. За самовдоволеними п'ятдесятими роками послідувала приголомшлива криза десятиліття, в якій Ейзенхауер майже був забутий. Тільки поступово американці почали знову усвідомлювати його безперечні зовнішньо та внутрішньополітичні заслуги.
Місце в історії за Дуайтом Ейзенхауером було закріплено 6 червня 1944 р., коли в Нормандії настала ніч. Сотні тисяч, мільйони чоловіків і жінок внесли свій внесок у справу, якою він керував. 200000 солдатів, моряків і льотчиків участвували в операції дня «Д», але саме ця операція назавжди буде пов'язана з ім'ям однієї людини – з Дуайтом Ейзенхауером, і це справедливо. З самого початку і до завершення операції він був центральною фігурою в її плануванні, а також у підготовці учасників та організації найбільшої в історії повітряної і морської армади. У вирішальний момент він був головнокомандувачем, який один зважував всі фактори, розглядав всі альтернативи і приймав рішення – правильне рішення.
Його місце в історії як політика і державного діяча більш відносно. Його потрібно оцінювати в порівнянні з іншими президентами, і це означає, що ніяка оцінка не може бути дійсно справедливою, тому що у нього не було тих можливостей, які були в інших президентів, і він не стикався з тими проблемами, з якими стикалися вони. Яким великим лідером він міг бути, не можна сказати точно, тому що він був президентом в такий час, коли вимагалося рухатися вперед помірно, дотримуватися середнього курсу, уникати закликів до своїх співгромадян напружити всі сили заради національних інтересів.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.