Засоби технологічного оснащення. Технологічне обладнання. Технологічна оснастка. Пристосування. Інструмент. Верстатні пристосування, страница 15

-  коли в якості початкового зусилля застосовують: гідравліку, стисле повітря, електромагніт, вакуум тощо.

Необхідність застосування затискуючих пристроїв може відпасти коли (рисунок 1):

-  заготовка важка, а сила обробки значно мала в порівняні з її вагою;

-  якщо сила обробки сама притискує заготовку до пристосування.

а)                                                                             б)

Рисунок 1-  Схеми обробки заготовок без закріплення:

а - цековка торця бобишки; б - зенковка отвору

Крім основного затискуючого пристрою, може вводитись і допоміжні затискуючи пристрої, щоб повисити точність, жорсткість технологічної системи (рисунок 2).

1- самовстановлююча опора

Q1 - основний затискач

Q2 - допоміжний пристрій

Рисунок 2 – Схема затиску заготовки з допоміжним пристроєм

Вимоги до затискуючих пристосувань -  повинні бути:

1 Надійними в роботі, простими по конструкції і зручними в обслуговуванні;

2 Не повинні деформувати закріплені заготовки та викликати пошкодження їх поверхонь;

3 Закріплення і відкріплення заготовок повинно проводитись з мінімальним виростанням часу;

4 Повинні забезпечувати рівномірність затиску;

5 Не повинні зрушувати заготовку в процесі її закріплення та обробки.

Всі затискуючи пристосування можна розподілити на дві групи:

Прості:  клинові,  гвинтові,  ексцентрикові, важільні

Комбіновані: гвинто – ексцентро - важільний затискач

Бувають одномісні – затискують одну заготовку, або багатомісні затискують декілька заготовок водночас.

В залежності від джерела сили бувають: ручні, механічні та автоматичні.

Ручні – закріплення в ручну тобто за рахунок мускульної сили робочого.

Механічні – пневмоприводи,  гідравлічні, вакуумні, магнітні.

Автоматичні – устрої верстата які переміщуються від вузлів станка, шпинделя, супорта, або патронів з кулачками, на які діють центробіжні сили обертаючих вантажів патрона. При цьому затиск і відкріплення деталі проходить без участі робочого.

2 Розглянемо прості пристрої пристосувань.

Клиновий зажим – для надійного закріплення деталі в пристосуванні клин повинен бути самогальмуючий тобто, затискувати оброблювану деталь після припинення дії на клин початкової сили Р. Клинові затискачі застосовують в якості проміжної ланки в складних затискуючих системах. При передачі сил  клиновим механізмом між силами Р і Q виходить залежність, яка визначається від силового багатокутника (рисунок 3)

Рисунок 3 – Сили, які діють в односкосовому  клиновому затискачу (а), і силовий багатокутник

де - знак „+” закріплення, знак „ - ” відкріплення клина,, ,  - кути тертя

Самогальмування має місце при   <  +  (забезпечується малими кутами  нахилу його поверхні). Крім початкової сили на клин діють нормальні сили  і ; і сили тертя Fı і F2 по його боковим поверхням. Якщо кути тертя = = =, то для односкосового клина при розташуванні передаваємої сили під прямим кутом, залежність між силами P і Q буде:

Клинові затискувачі застосовують в пристосуванні в поєднанні з іншими елементарними затискувачами.

Гвинтові затискувачі застосовують в пристосуваннях з ручним закріпленням заготовок, а також в пристосуваннях механізованого типу, які застосовуються для обробки  деталей на автоматичних лініях.

Гвинтові затискувачі дуже прості і надійні в закріпленні оброблюваних деталей.

Недоліки – довгі затрати на допоміжний час для затиску і розкріплення, велика затрата мускульної сили робочого, непостійність сили затиску і можливість зміщення деталі від сили тертя на торці гвинта.

Закріплення деталей гвинтовими затискачами в пристосуванні здійснюється ключем, кулачками, гайками, або гайками-головками, встановленими на кінці гвинта. Виготовляють із Сталі 35 і Сталі 45 з твердістю HRCэ 32…42 і точністю різьблення по 7-му класу.

             Розрахунок гвинтових затискачів (рисунок 4)