Засоби технологічного оснащення. Технологічне обладнання. Технологічна оснастка. Пристосування. Інструмент. Верстатні пристосування, страница 11

Матеріал для опор і твердість визначають в залежності від базових поверхонь і габаритів обробляємої деталі.

Основним матеріалом для постійних і змінних установочних пальців є сталь У8А, HRC_э 58…62, загартування.

Опори регулюючі виготовляють із сталі 20Х твердість HRC_э52…63

Призми  опорні -  сталі 20Х - цементація h 0,8…1,2 HRC_э52…63

Опори шарові ст 45 HRC_э 38…42

Опори постійні :  сталь У7А    при D<12;

сталь 20Х HRC_э 52…63 цементація h 0,8…1,2 при D >12

сталь 45 HRC_э 42…48 для опор нарізних  при D>12

Пластини:  сталь 20Х цементація h 0,8…1,2 HRC_э52…63

 Класифікація  установчих елементів пристосування 

Опори основні бувають: постійні, регульовані, та плаваючі.

Постійні – це опорні пальці, штирі та пластини :

Для необроблених поверхонь застосовують  штирі з нарізною поверхнею, яка забезпечує надійне зчеплення з заготовкою.

Для оброблених поверхонь застосовують опори з плоскою поверхнею

Сферичні (кульові)поверхні мають більший знос але забезпечують опору заготовці завжди в визначеній площині. Використовують для оброблених  і необроблених поверхонь.

Там де треба пересувати заготовку по поверхні пристосування застосовують пластини (плоскі) або з похилими пазами, які мають нахил 45⁰ і глибину 1-3 мм.

Плоскі пластини закріпляють на стійках пристосувань

Установчі опори (пальці, штирі) запресовують в корпус пристосування

      Для змінних опор в отвір пристосування запресовують втулку. Це забезпечує швидку заміну зношених опор на нові.

Опорні штирі і пластини повинні виступати над корпусом пристосування, щоб їх не засмічувала стружка.

Для базування заготовок з необроблюваною плоскою головною базуючою поверхнею інколи замість указаних опор застосовують регульовані опори,  щоб була можливість змінити висоту опор відповідно до величини припуску у заготовок різних партій.

Регульовані опори можуть бути як основні так і допоміжні.

Рисунок 2 - Приклади конструкцій і установки заготовок на регульовані опори

Допоміжні опори використовують для збільшення стійкості та жорсткості заготовок в процесі обробки.

Бувають самовстановлюючі, плаваючі та підводящі опори.

Рисунок 3 - Самовстановлюючі основні опори : 1,2- жорсткі опорні штирі, 3,4 – плаваючі опори, 5- плаваючий елемент з двома (трьома) точками А,Б,В

Підводящі опори – механізовані (переміщення за допомогою механізованого приводу).

Опори для встановлення заготовок зовнішніми і внутрішніми поверхнями обертання

Установку заготовок по зовнішнім циліндричним поверхням проводять в опорних призмах, втулках, кільцях і самоцентруючих патронах.

При встановленні заготовки отворами - застосовують  установочні пальці – циліндричні та зрізані.

Призми – для циліндричних поверхонь. Робоча поверхня призми розташована одна відносно одної під кутом

Для точної установки призми на корпусі її з’єднують штифтами і закріплюють гвинтами.

Виготовляють робочі поверхні дуже точно.

Рисунок  4 -  Установочні призми: а – цільні призми – для установки невеликих валів – 1 – штифти, 2 – гвинти;  б – вузькі призми – для установки довгих або ступінчатих валів

Основними розмірами призми є – В, Н, C, h, які приймаються конструктивно, і кут α.  Розмір С  - потрібен для розмітки і її чорнової обробки, а розміри Н і h – для остаточного контролю призми.

Відстань  Н між віссю вала,  який встановлено в призму, і основою призми міняється в залежності від допуску на діаметр D вала і кута α;

при  залежність між розмірами    C, Н і h  визначається по формулі :

H = h + 0,707D - 0.5C

Допустимі навантаження по вимогам контактної точності.

Q = 0,7·b·D

де  b– довжина  контакту заготовки з призмою,