Методологічні підходи до визначення специфікованих норм запасів. Специфікована норма збутового запасу в "днях" середньодобового виробництва (у натуральному виразі), страница 8

З метою обгрунтування пропозицій по вдосконаленню методології нормування збутових запасів для підприємств з масовим характером виробництва і регулярним процесом відвантаження готової продукції далі послідовно розглянемо наступні питання: класифікацію визначуваних норм збутових запасів, їх структуру, розрахункові моделі формування складових частин збутового запасу, вплив нерівномірності і ступеня узгодженості між процесами виробництва і відвантаження на величину визначуваної норми, алгоритми розрахунку норм.

5.4.   Імовірнісний підхід до нормування збутового запасу

Основним завданням вдосконалення методології нормування збутового запасу готової продукції масового (великосерійного, середньосерійного) виробництва, що відвантажується регулярно протягом року, є розробка способу визначення специфікованої норми, що дозволяє врахувати умови формування запасу на підприємстві-виготівнику в плановому періоді, для якого обчислюється норма. При цьому її необхідно розрахувати з урахуванням сукупного впливу варіацій значень нор-мообразующих чинників, що визначають умови формування запасу нормованої марки готової продукції. При обчисленні потрібно знати, як мінятимуться запаси на підприємстві в плановому році, тобто які можуть бути зміни по величині поточних, страхових запасів в інтервалах відвантаження і як часто можуть зустрітися ті або інші їх зміни в майбутньому періоді.

Відомо, що зміни (варіації) запасів в кожному інтервалі між відвантаженнями залежать від тривалості самого інтервалу (/), об'ємів добового виробництва (г) і об'єму відвантаження (q) в нем1. Очевидно, що чим більше буде тривалість інтервалу відвантаження, тобто більше проміжок часу, протягом якого готова продукція поступає на склад і не відвантажується споживачам, тим значніше по величині накопичиться її запас на підприємстві в даному інтервалі відвантаження. Аналогічно, і у разі об'ємів добового виробництва чим вони більші, тим значніше запас утворюється в інтервалі, і навпаки. Збільшення об'єму відвантаження приведе до зниження рівня запасу в кінці інтервалу, і навпаки.

Визначення рівня збутового запасу, необхідного виготівникові, взагалі повинно базуватися на строго детермінованій інформації — як і в якій послідовності протягом планового року мінятимуться об'єми добового виробництва нормованої марки продукції, інтервали і об'єми її відвантаження на підприємстві. При перспективному плануванні запасів складно, а деколи просто неможливо вказати порядок і точну зміну значень вказаних вище чинників по інтервалах планового періоду: у якій послідовності за тривалістю мінятимуться інтервали відвантаження, в якому порядку в них слідуватимуть значення добових об'ємів виробництва, які об'єми відвантажень будуть в цих інтервалах. Певною мірою подолати це можна, використовуючи інформацію звітного року і застосовуючи при її обробці методи математичної статистики і теорії вірогідності. Це дозволить визначити не чітку послідовність поєднань даних чинників по інтервалах, а можливість їх появи в цілому по року (при цьому невідомо, в якій черговості), а також встановити загальну вірогідність того, скільки може зустрітися в плановому періоді інтервалів тієї або іншої тривалості, як часто можуть бути в них ті або інші об'єми добового виробництва і об'єми відвантажень.

При застосуванні ймовірносно-статистичного методу нормування для визначення норми збутового запасу на підприємствах з масовим характером виробництва і регулярним процесом відвантаження необхідно використовувати принаймні два методологічні підходи. Один з них побудований на припущенні, що в інтервалах відвантаження відсутній зв'язок між нормообразующими чинниками (г /, q) і умови формування збутового запасу носять стохастичний характер. Інший методологічний підхід повинен бути заснований на обліку певної залежності (кореляційному зв'язку), що має місце, між нормообразующими чинниками, тобто не повною, а тільки частковій узгодженості процесів виробництва і відвантаження готової продукції на підприємстві-виготівнику.