При оцінці потрібно по кожному інтервалу зіставити два показники: об'єм відвантаження і об'єм готової продукції, що здається з цеху на склад (добові об'єми виробництва). І по аналізу сукупності даних у всіх інтервалах звітного року вирішити питання про наявність або про відсутність зв'язку. В цьому випадку один показник можна розглядати як ознака чинника, інший — як результативний, тобто залежний (або не залежний) від ознаки чинника. Залежно від характеру протікаючих процесів виробництва і відвантаження (безперервні вони або дискретні) при оцінці слід враховувати різну кількість нор-мообразующих чинників — від 2 до 5. Проте оцінка наявності (або відсутність) зв'язку можлива тільки для ситуацій, коли маємо справу тільки з двома чинниками, що зіставляються, при більшій їх кількості, очевидно, слід удаватися до угрупування ряду чинників в одну ознаку чинника, що має певний фізичний сенс. При безперервних процесах виробництва і відвантаження (5 = 1 і Г = 1, де Sc — середній інтервал між робочими днями, Т — середній інтервал відвантаження) потрібно зіставляти по кожному інтервалу варіації два нормообразующих чинників: об'єм добового виробництва г( (де /— індекс даного інтервалу) і об'єм відвантаження qr Перший з них буде ознакою чинника, другий — результативним. При дискретності будь-якого з двох процесів (виробництва і відвантаження) або обидва цих процесів в ознаці чинника необхідно згрупувати 2 або 4 нормообразующих чинника відповідно. При безперервному процесі виробництва (Sc= 1) і дискретному процесі відвантаження (Т >1) потрібно по кожному інтервалу відвантаження спочатку згрупувати 2 нормообразующих чинника — об'єми добового виробництва в інтервалі (/?;) і тривалість самого інтервалу відвантаження (Tj) — в один показник: сумарний об'єм виробництва за інтервал відвантаження (ф. Сумарний об'єм виробництва за кожен інтервал відвантаження буде рівний твору два вказаних вище за нормообразующих чинники (?/= Л* Г). Ці згруповані показники ({/), які можна розглядати як ознака чинника, потрібно зіставляти з результативною ознакою — відповідними об'ємами відвантажень ((?,) по кожному інтервалу відвантаження. Слід зазначити, що ознаки чинника і результативного в даному випадку мають однакову розмірність.
Як приклад розглянемо випадок, коли в ознаці чинника слід врахувати варіації значень 2 нормообразующих чинників: об'єму добового виробництва (Л;) і тривалості інтервалу відвантаження (Г). Тут перший чинник вимірюється в тоннах/сутки (або аналогічно в інших натуральних одиницях вимірювання), другий, — в добі. Очевидно, що при перемножуванні цих два нормообразующих чинників з їх размерностями результат (згрупований показник) буде отриманий в натуральних одиницях вимірювання, тобто в таких же, в яких виражається об'єм відвантаження. Аналогічний вивід може бути отриманий при угрупуванні 4 чинників.
При дискретних процесах виробництва і відвантаження можливі два випадки. Перший з них, коли відвантаження здійснюється рідше, ніж здача готової продукції на склад (S >1, Т >1, причому Т >Sc), результативною ознакою буде об'єм відвантаження, а чинником — згрупований показник з 4 значень нор-мообразующих чинників: об'ємів добового виробництва, інтервалів відвантаження, інтервалів між робочими днями і кількості перерв між робочими днями в інтервалах відвантаження. У другому випадку, коли відвантаження здійснюється частішим, ніж здача готової продукції на склад (^с >1, Г >1, причому Т < Sc ), результативною ознакою буде об'єм добового виробництва, а чинником — згрупований показник з 4 значень нормообразующих чинників: об'ємів добових відвантажень, інтервалів відвантаження, інтервалів між робочими днями і кількості перерв між днями відвантаження в інтервалах між робочими днями.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.