ЛГ — сезонна складова специфікованої норми оборотних коштів, вкладених у виробничий запас нормованої марки матеріального ресурсу, що поставляється на підприємство по сезонній формі постачання, у відносних величинах — в "днях" середньодобової витрати у вартісному виразі;
Про (у), Оськ, Оссз — нормативи оборотних коштів, вкладених у виробничі запаси марок матеріальних ресурсів, що поставляються на підприємство по транзитній, складській і сезонній формах постачання відповідно.
Аналогічні підходи можуть бути використані при нормуванні оборотних коштів, вкладених в товарні запаси матеріальних ресурсів. Далі детальніше зупинимося тільки на розгляді питань нормування оборотних коштів (на визначенні специфікованих, видових норм і нормативів), вкладених в збутові запаси готової продукції. Питання нормування по элементам1 балансової статті "Виробничі запаси" і в цілому по даній статті розглянуті в гя. 7.
Розділ 5. МЕТОДОЛОГІЯ НОРМУВАННЯ ЗБУТОВИХ ЗАПАСІВ
Існує певна специфіка в умовах формування збутових запасів готової продукції, що випускається на підприємствах з масовим (великосерійним, середньосерійним) характером виробництва і регулярним процесом відвантаження (наприклад, цементу, шиферу, пиломатеріалів, руді, вугілля і т. п.; тракторів, комбайнів, вантажних і легкових автомобілів, електродвигунів, тракторних моторів і т. д.) в порівнянні з умовами формування запасів готової продукції, що випускається на підприємствах з індивідуальним (дрібносерійним) характером виробництва і регулярним процесом відвантаження (наприклад літаків, атомних реакторів, турбін великої потужності для гідроелектростанцій). У цих випадках повинні застосовуватися різні методи розрахунку специфікованих норм: одні — для продукції масового виробництва, інші — для індивідуального.
Вдосконалення методології нормування збутових запасів повинне в основному торкнутися способу визначення специфікованих норм для підприємств з масовим характером виробництва і регулярним процесом відвантаження. Питання агрегації норм (визначення видових норм), методи розрахунку специфікованих норм для продукції індивідуального виробництва, що відвантажується регулярно протягом року, достатньо глибоко пропрацювали в галузевих інструкціях, що діяли, і економічній літературі по нормуванню запасів (наприклад, в [17], [41] і ін.)1. Застосовані в них методичні підходи, на наш погляд, достатньо правомірні, і вони пройшли широку апробацію в народному господарстві СРСР при нормуванні оборотних коштів, авансованих в запаси готової продукції.
Як було показано вище, в методології нормування збутових запасів готової продукції масового виробництва, що відвантажується регулярно протягом року, в даний час немає єдиного підходу до визначення складових норми запасу і функції страхового запасу, загальноприйнятого погляду на механізм освіти останнього в інтервалах, за рахунок яких складових може зменшуватися в перспективі величина норми збутового запасу, що розраховується і встановлювана, для підприємства-виготівника, чим це повинно бути обумовлено і т.д. У зв'язку з відсутністю обгрунтованого і загальноприйнятого трактування призначення складових частин збутового запасу використовуються різні способи їх визначення, з правомірністю яких у ряді випадків не можна погодитися. Вказані недоліки в методології певною мірою гальмують вирішення проблеми планового зниження рівня збутових запасів на підприємствах-виготівниках і відповідно прискорення оборотності оборотних коштів, авансованих в запаси готової продукції.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.