Організаційно-економічний механізм регулювання процесів забудови міста. Процеси містобудівельної діяльності органів місцевого самоврядування, страница 3

Система регулювання будівництва, що існує зараз виникла на базі ще радянської системи, тобто системи, ідеально адаптованої до принципово інших умов господарювання. Існуючі механізми регулювання будівництва формувались стихійно, з одного боку, за рахунок прийняття в різний час різних нормативно-правових актів з питань будівництва, а з іншого, за рахунок формування механізмів виконання вимог цих актів в органах місцевого самоврядування та державної влади в межах їх повноважень в роки кризи та занепаду будівельної галузі, коли обсяги будівництва були невисокими. В умовах різкого зростання обсягів будівництва механізми його регулювання виявилися неефективними. З метою підвищення ефективності використання інвестиційних ресурсів міст та подальшого збільшення обсягів будівництва для задоволення зростаючих потреб населення та бізнесу  постала необхідність системного дослідження існуючих механізмів регулювання будівництва і розробки рекомендацій з їх вдосконалення та подальшого розвитку.

Основна увага зконцентрована на умовах формування та функціонування механізмів регулювання будівництва що є специфічними для пострадянського простору. Серед них найважливішим є домінування державної власності у сферах, що грають визначальну роль для ведення нового будівництва. Землі міст є переважно державною власністю, рішення про продаж або здавання в оренду земельних ділянок приймаються органами місцевого самоврядування, на які законодавчо також покладено повноваження з прийняття рішень про дозвіл на будівництво нових об’єктів. Підприємства, що постають комунальні послуги та володіють міською інженерною інфраструктурою створювались як абсолютні монополісти на певній території та, або залишаються в комунальній власності, або, навіть приватизовані, зберігають своє монопольне становище. В системі регулювання будівництва ці підприємства монопольно володіють правоваженням приймати рішення про можливість та умови підключення нових об’єктів до існуючих мереж міста.Таким чином органи місцевого самовядування (безпосередньо як власники земель та права прийняття рішень про дозвіл або заборону будівництва, або через комунальні підприємства) є монопольним власником усього пакету правоважень, необхідного для початку ведення будівництва. Існуючі тривалі та сткладні процедури оформлення дозвільної документації, що вимагають від забудовника докладання великих зусиль, є розультатом довгого розвитку в умовах зловживання монопольним становищем з боку комунальних установ та організацій, відповідальних за їх виконання.

Проведена математична обробка потоку звернень по земельні ділянки та дозволи на будівництво показав, що середній термін прийняття рішень в системі обслуговування забудовників дорівнював приблизно 110  календарним дням, а нормативний термін, встановлений Законом України «Про планування і забудову території» складає 60 днів. Обсяг недоотриманого доходу підприємств у результаті затримок надання дозволів на будівництво в масштабах м. Харкова оцінюється мільйонами гривень.

Реформування організаційно-економічних механізмів регулювання будівництва повинно бути спрямовано на полегшення доступу забудовників до земельних ресурсів міст, пришвидшення оформлення дозвільної документації та мінімізації витрат праці та часу забудовників на участь у відповідних процедурах.

Істотне покращення обслуговування забудовників в механізмах регулювання будівництва можливе за умови реалізації наступних організаційних заходів.

Підвищення продуктивності роботи установ та організацій, задіяних у системі регулювання будівництва, що може бути досягното за рахунок впровадження більш ефективних способів організації праці, застосування нових  інформаційних технологій, збільшення чисельності спеціалістів тощо. Конктретні заходи є унікальними для кожної організації, але головною умовою є досягнення рівня потужності кожної установи, достатньої для обслуговування всіх звернень без виникненнґя черг. В умовах швидкого розвитку будівельної галузі темпи зростання пропускної спроможності системи регулювання будівництва повинні випереджати темпи зростання галузі. Необхідні розрахунки можуть бути виконані із застосуванням апарату теорії масового обслуговування.