Користуючись цим рівнянням, можна визначити розміри опорної поверхні підшипника, або по даних розмірах і швидкості підібрати в'язкість, а, отже, і сорт змащення. Варто помітити, що піднімальна сила, що забезпечує стан рідинного тертя, зростає назад пропорційно квадрату відносного зазору, що, у свою чергу, визначається чистотою обробки шийки вала й підшипника. Тому для забезпечення надійної роботи підшипників при рідинному тертя необхідна приробітку, тобто згладжування гребінців на опорній поверхні вала й підшипника. Приробітку нових і відремонтованих машин виробляється на режимі зниженого навантаження. У всіх екрівництвах і інструкціях обов'язково повинен бути зазначений режим і час обкатування до приробітки.
У цей час для змащення машин застосовуються в основному лише мінеральні масла - продукти перегонки нафти. З рослинних може застосовуватися тільки касторове масло, що володіє дуже високими властивостями, що змазують; інші рослинні масла окисляються й для змащення не годяться. Мастильні матеріали розділяються на рідкі, консистентні й тверді. Бажано застосовувати, по можливості, рідкі масла зі змащенням зануренням у масляну ванну. При досить високих кутових швидкостях обертання деталей (понад 5000 про/хв) застосовують подачу рідкого мастила форсунками під тиском, тому що при таких швидкостях починають сильно зростати гідравлічні втрати на збовтування масла. Консистентне змащення застосовують в окремих точках, де не можна організувати масляну ванну. Кількість точок змащення в машинах повинне бути мінімальним, інакше ускладнюється їхнє технічне обслуговування. Тверді змащення містять графіт і застосовуються при дуже великих тисках і малих швидкостях відносного переміщення деталей, що змазують, наприклад, для змащення листових ресор.
Основною характеристикою рідких мастил, що визначає їхнє застосування, є в'язкість. Розрізняють абсолютну або динамічну в'язкість, що виражає опір зсуву молекулярних шарів рідини й відносну або кінематичну в'язкість, що характеризується часом витікання рідини через калібрований отвір при певній температурі (50 або 100°С).
( = ( (
де g - питома вага масла, яку можна приймати рівною 0,9;
m - абсолютна в'язкість у сантипуазах (СПЗ);
n - відносна в'язкість у сантистоксах (ССТ).
В'язкість масел дуже сильно змінюється зі зміною температури: з підвищенням температури масло стає рідким і губить властивості, що змазують, а зі зниженням -воно сильно густіє, створюючи додаткові опори обертанню й утрудняючи пуск машин. Оптимальною можна вважати температуру масла 50 - 70°С. При більш високих температурах масла повинні містити спеціальні присадки.
Всі сорти масел нормалізовані за ДСТ, розрізняються по призначенню.
До масел універсального призначення належать так називані індустріальні масла різних марок, наприклад, індустріальне масло - 50 (в'язкість 50 сст при 50°С).
Широке поширення одержали автотракторні масла: автоли, дизельні, нігроли, гіпоїдні. Перші два сорти масла - для змащення двигунів, другі - для трансмісій.
Авіамасла подібні автотракторними, але відрізняються кращою якістю очищення.
Крім того, широко застосовуються інші типи масел: турбінні, веретенні, сепараторні. Загальне міркування по застосуванню масел випливає з гідродинамічної теорії змащення: чим вище швидкості, тим менше повинна бути в'язкість масла; при надвисоких швидкостях навіть повітря є змащенням і створює рідинне тертя.
Це матеріали й сплави, що володіють низьким коефіцєнтом тертя в парі зі сталевим валом. До них пред'являються, крім того, що слідуючі вимоги:
а) гарна припрацьовуваність;
б) здатність утримувати масляну плівку, що повинна як би прилипати до поверхні;
в) гарний відвід тепла;
г) достатня механічна міцність.
Всіма цими якостями не володіє жоден з антифрикційних матеріалів, наприклад:
Бабіти - оловянисті сплави - не мають властивість (г), однак їх наплавляють на сталевий, бронзовий або чавунний вкладиш, що й вирішує питання міцності.
Бронзи оловянисті й свинцюваті слабко мають властивість (а).
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.