Предмет і завдання економічного аналізу. Метод і методичні прийоми економічного аналізу, страница 5

Послідовність реалізації цього способу можна представити в такий спосіб:

1)  подається інформація у відсотках щодо кожного фактора, що
впливає на результативний показник;

2)  розраховується різниця у відсотках виконання плану по кожному
факторі;

3)  визначається вплив даної різниці на результативний показник,
тобто плановий результативний показник множиться на цю різницю;

4)     виміряється   вплив   факторів   на   результативний   показник   і
визначається сума резервів поліпшення аналізованого результативного
показника.

Методику розрахунку впливу часткових показників на зміну результативного у відносному вимірі для мультиплікативних моделей типу ¥=АхВхСза допомогою способу відносних різниць можна подати

в  такий   спосіб.   На   першому  етапі   необхідно   розрахувати   відносні відхилення факторних показників:

АА     Л00%]                                      (2.11)

 400%;                   (2.12)

 (2.14)

Аї    {УПЛ^УА)ЬВ%
в         100

дг _(¥ПЛ+А¥А+А¥В)-АС%
С             100

Індексний   метод   полягає   в   застосуванні   відносин   фактичного рівня аналізованого показника до його рівня в базовому періоду.

При   аналізі   аддитивної   моделі    ¥=А + В + Свикористовується спосібпропорційногоподілу:

АГ

А V		•АА\	(2.	17)
А	АА + АВ + АС
А¥в	А¥	•АВ;	(2.	18)
	АА + АВ + АС
А¥с	А¥	•АС.	*   (2-	19)
	к         А                    к     ~Г~\                    к      У~~*

5. Балансовий спосіб використовується при аналізі забезпечення підприємства трудовими, фінансовими й іншими ресурсами, аналізі товарної й реалізованої продукції й т.д. Наприклад, для розрахунку платоспроможності підприємства складається платіжний баланс, у якому співвідносяться платіжні засоби й платіжні зобов'язання. Найчастіше цей спосіб застосовується для визначення величини впливу окремих факторів на зміну результативного показника. Результати впливу факторів, від яких залежить досліджуваний показник завжди повинні збігатися з величиною відхилення самого результативного показника від базового рівня.

6. Графічнийприйомвикористовується в економічному аналізі для більш наочного подання аналізованої інформації.

Умовні зображення числових показників і їхніх співвідношень геометричним способом називають графіками.

Графікипорівняння однойменних показників, що характеризують різні структурні підрозділи, будують у вигляді стовпчиків або стрічкових діаграм. Також можна будувати графікирозподілу (робітників за стажем, верстатів по строку експлуатації й т.п.).

Графікиструктури того або іншого явища (наприклад, собівартість по елементах витрат) будують у вигляді різних діаграм: секторних, кругових, стовпчикових, квадратних. За допомогою таких діаграм порівнюють структури двох або декількох об'єктів або одного об'єкта в різні періоди.

ГрафікиВарзара (взаємозалежних показників) будують у вигляді прямокутника, основа якого пропорційна одному показнику-співмножнику, а висота - другому. Площа прямокутника відбиває результат впливу двох факторних показників.

Графікидинаміки - як правило, лінійні діаграми, що зображують зміни в часі одного або декількох показників в абсолютному або в процентному вираженні.

7. Табличнийметодвідображення аналітичних даних використовує два види таблиць:

1)     прості,    у   яких   представляється   перелік   інформації   про
аналізоване явище;

2)   групові, у яких матері; л розбивається на групи й підгрупи за
декількома ознаками.

До економіко-математичнихметодичнихприйоміввідносяться методи: математичного програмування, кореляційно-регресійного аналізу, дослідження динамічних рядів, теорія масового обслуговування, прогнозування.

Одними з найбільш поширених є методи прогнозування, тому що прогнозований показник також може виступати базисним, як і показники попередніх періодів.

Під прогнозом розуміється науково-обґрунтоване судження про можливі стани об'єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи й строки здійснення [13]. Головна мета прогнозу - виявити процеси розвитку явищ і передбачати розвиток подій у майбутньому, а також побудова моделі ймовірного стану майбутнього середовища (як зовнішнього так і внутрішнього).

Особливістю прогнозів є те, що вони включають як бажані, так і можливі характеристики стану зовнішнього й внутрішнього середовища, а також позитивної й негативної тенденції у взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів.

Процедуру прогнозування можна здійснювати в середовищі ЕхсеІ. Він дозволяє вибрати наступні види наближення (апроксимації): лінійний, експонентне, поліном і логарифмічний. Коротка характеристика перерахованих видів наближення наведена нижче.

Лінійнаапроксимація— це пряма лінія, що щонайкраще описує набір даних. Вона застосовується в найпростіших випадках, коли крапки даних розташовані близько до прямої. Лінійна апроксимація адекватна для величини, що росте або знижується з постійною швидкістю.

Експонентненаближенняварто використовувати в тому випадку, якщо швидкість зміни даних безупинно росте. Однак для даних, які містять нульові або негативні значення, цей вид наближення застосовувати не доцільно.

Поліноміальнаапроксимаціявикористовується для опису величин, які поперемінно зростають і убувають. Вона корисна, наприклад, для аналізу великого набору даних про нестабільну величину. Ступінь полінома визначається кількістю зкстремумов (максимумів і мінімумів) кривої. Поліном другого ступеня може описати тільки один максимум або мінімум. Поліном третього ступеня має один або два екстремуми. Поліном четвертого ступеня може мати не більше трьох екстремумів.

Логарифмічнаапроксимаціядобре описує величину, що спочатку швидко росте або зменшується, а потім поступово стабілізується. Описує як позитивні, так і негативні величини.

Як міра того, наскільки добре модель (рівняння регресії) описує дану систему спостережень, служить коефіцієнт детермінації. Коефіцієнт