Особливості системи іпотечного кредитування. Економічна сутність поняття «іпотечне кредитування». Особливості іпотечного кредитування житла в Україні, страница 2

Подальший розвиток іпотеки призвів до того, що вже наприкінці 18 століття, кредитування під заставу, стало звичайною практикою серед заможної аристократії, особливо в таких країнах як Великобританія, Німеччина, Франція та Росія. Перша ж система підтримки невеликих власників землі виникла у Німеччині у 1800-х роках, а перший приватний іпотечний банк — у Франкфурті-на-Майні в 1862. Також саме Німеччина внесла до іпотечного кредитування  умови гласності і поступово безпосередньо формалізувала його шляхом введення системи земельних і іпотечних книг, що надало змогу вже в позаминулому столітті закласти основи іпотечного кредитування, які характеризувалися двома основними рисами:

- іпотека стала застосовуватися тільки до нерухомого майна;

- продаж закладених маєтків став проводитися не самим кредитором, а за посередництва суду.

Система іпотечного кредитування в Україні виникла ще у XVII ст., але без відповідної законодавчої бази. Перші іпотечні банки створено в Одесі та Херсоні 1864 року. У 1871 році створюється Харківський земельний банк і у 1872 році – Полтавський земельний банк. Вже на початку 1900-х років кредитні кооперативи та будівельні товариства стали частиною загальної фінансової інфраструктури [6, с.180].

Дослідження стосовно сутності іпотеки на сучасному етапі розвитку світової економіки в різних джерелах інформації, надали змогу стверджувати, що існує багато визначень цього поняття, але їх зміст приблизно тотожній (табл. 1.1)

Таблиця 1.1

Визначення сутності поняття “іпотека”

Автор

Визначення

1

2

Внукова Н. М., Бажанов О.Є.

Іпотека — це застава підприємства, споруди, будинку, будівлі чи іншого об'єкта, безпосередньо пов'язаного з землею, разом з земельною ділянкою або правом користування нею [4, с. 14].

Євтух А.

Іпотека — це механізм, що забезпечує переміщення вартості з метою отримання прибутку і досягнення соціального ефекту на основі довгострокового кредитування під заставу нерухомості, яка залишається у користуванні заставодавця або третьої особи [7, с. 65].

Райзберг Б.А

Ипотека — залог недвижимого имущества, главным образом земли и строений, с целью получения ипотечной ссуды [ 18].

Любунь О.С, Кірєєв О.І.,

Денисенко О.П.

Іпотека представляє собою взаємопоєднані між собою категорії:

- грошові зобов'язання, забезпечені заставою нерухомості, землі, окремих об'єктів рухомого майна, майнових прав, емісійних цінних паперів, а також інших іпотечних боргових зобов’язань

Продовження таблиці 1.1

1

2

- застава - передача позичальником кредитору заставної, при якій позичальник залишається власником заставленого майна, а також має право на користування ним та отримання доходів з цього майна;

- іпотечний кредит [10, с. 16]

Згідно ж Закону України “Про іпотеку”,  іпотека — це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном,  що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника [15]

Згідно Цивільного Кодексу під іпотекою розуміється застава  нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи [21].

Взагалі ж на думку автора, у визначенні поняття іпотека  деяких авторів є певна невизначеність, зміст якої визначається в тому, що іпотеку уявляють лише як заставу нерухомого майна або те, за допомогою чого забезпечується виконання певних зобов'язань, не вказуючи при цьому, що іпотека — це завжди створення певних відносин (кредитних, фінансових, відносин власності і т.п.), за допомогою яких і відбувається  застава  нерухомого майна, а тому автор пропонує під іпотекою розуміти систему взаємовідносин між іпотекодавцем та іпотекодержателем щодо забезпечення грошових зобов'язань позичальника заставою нерухомого майна, що перебуває у його власності та користуванні та яке у разі  невиконання боржником своїх обов'язків переходить до права власності кредитора.