Звіт про проведення перевірки та аудиту діяльності підприємства, страница 6

3.  Визначимо відстань від стелі до світильника (h_c) за формулою (6.2):

                                        h_c = 0,2 Н₀, м                         h_c = 0,2 х 2 = 0,4м

4.  Визначимо висоту підвішування світильника над освітлювальною поверхнею (h) за формулою (6.3):

                                        h = Н₀ - h_c, м                           h = 2 – 0,4 = 1,6м

5.  Визначимо висоту підвішування світильника над підлогою (H_n) за формулою (6.4):

                                        H_n = h + h_p, м                                  H_n = 1,6 + 1 = 2,6м

6.  Для досягнення найбільшої рівномірності освітлення приміщення приймемо відношення: L/h = 1,5, тоді відстань між центрами світильників розраховується за формулою (6.5):

                                        L = 1,5 h, м                                      L = 1,5 х 1,6 = 2,4м

Розраховуємо необхідну кількість світильників (N) за формулою (6.6):                                              N = S : L², де                          N = 12 : 2,4² = 2,08 = 2 шт.

S – площа приміщення, (S = 12м²).

Розрахуємо індекс приміщення (і) за формулою (6.7):

                              і = (A x B) : (h x (A + B)), де і = (3 x 4) : (1,6 x (3 + 4)) = 1,07     де А – довжина приміщення, м (А = 4м),

В – ширина приміщення, м (В = 3м).

7.  Визначимо розрахунковий світловий потік однієї лампи (Ф) за формулою (6.8):

Ф = (Е_min x S x K_з x Z) : (N x h), лм,  Ф = (100 x 12 x 1,3 x 1,15) : (2 x 0,5)=1794,00

Е_min – мінімальна освітленість лампами розжарювання за нормами, (Е_min = 100люкс);

K_з – коефіцієнт запасу, враховує експлуатаційне зниження освітленості в порівнянні з запроектованою (K_з = 1,3);

Z – коефіцієнт мінімальної освітленості (Z = 1,15);

h - коефіцієнт використання світлового потоку, % (визначається з застосуванням коефіцієнту відображення стелі (r_п = 70%), коефіцієнту відображення стін (r_с =  50%), коефіцієнту відображення робочої поверхні (r_р = 10%)) (h = 50%).

8.   Визначимо фактичну освітленість приміщення (Е_ф) за формулою (6.9):

                     Е_ф =  Е_min  х (Ф_л : Ф), лк, де                                               

Ф_л – фактичний світловий потік однієї лампи, лм (Ф_л = 2090лм)

Е_ф =  100  х (2090 : 1794) = 116,5 лк

9.   Загальна потужність освітлювальної установки (Р_з) визначається за формулою (6.10):

                                        Р_з = Р_л х N, кВт, де       Р_з = 0,2 х 2 = 0,4 кВт

  Р_л – потужність лампи, кВт

Екологічні проблеми Миколаєва є типовими для багатьох міст України: забруднення поверхневих водних об'єктів, атмосферного повітря, підземних вод, якість питної води, шумове забруднення, управління відходами, збереження біорізноманіття на території міста.

Завдяки відсутності в місті підприємств металургійної, хімічної та вугільної промисловості, Миколаїв не відноситься до переліку регіонів з високим забрудненням атмосфери. Автотранспорт – один з найбільших забруднювачів атмосферного повітря в області.  Викиди від автотранспорту складають 93% від загального обсягу викидів від усіх пересувних джерел.

За даними спостережень обласного центру по гідрометеорології найбільш розповсюдженими речовинами забруднення атмосферного повітря в м. Миколаєві є пил, діоксид сірки, оксид вуглецю, діоксид  та оксид азоту, фтористий водень, формальдегід,  бенз(а)пірен та важкі метали.

.

Основними забруднювачами м. Миколаєва та районів і міст області є 15 підприємств, серед яких ВАТ “Миколаївський глиноземний завод”, ВАТ “ЮГцемент”, УМГ “Черкаситрансгаз, Олександрівське ЛВУМГ”, ВАТ МГЗ”, ТОВ “Сіменс”, Миколаївське ЛВУМГ, ТОВ СП “Нібулон” , ДПНВКГ “Зоря – Машпроект”, МКП “Миколаївводоканал” , ГП „Суднобудівний завод ім. 61 комунара”; АТ „Дамен Шіпярдс Океан”; ВАТ „Миколаївський комбінат хлібопродуктів”, ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”, ЗАТ “ВОЗКО”  та інші.

Для вирішення проблеми забруднення атмосфери в природоохоронній діяльності підприємств існують два основних напрямки:

1)  очищення шкідливих викидів;

2)  усунення самих причин забруднення.

Перший шлях є досить малоефективним, оскільки з його допомогою не завжди вдається цілком припинити надходження шкідливих речовин у біосфері. До того ж скорочення рівня одного компонента навколишнього середовища веде до посилення рівня забруднення іншого. Так, наприклад, установка вологих фільтрів при газоочищенні дозволяє скоротити забруднення повітря, але веде до ще більшого забруднення води, що може призвести до отруєння значних земельних площ.

Другий напрямок вимагає розробки маловідходних, а в перспективі і безвідходних технологій виробництва, які дозволяли б комплексно використовувати вихідну сировину й утилізувати максимум шкідливих для біосфери речовин.

Але основними напрямками робіт в галузі захисту атмосфери від забруднення викидами автотранспорту є:

1) розвиток робіт з раціональної організації руху автотранспорту в містах, удосконаленню дорожнього будівництва з метою забезпечення невпинного руху на автомагістралях;

2) створення і розширення виробництва автомобілів з високо економічними і малотоксичними двигунами, у тому подальша дизелізація автомобілів;

3) розвиток робіт зі створення і впровадження ефективних систем нейтралізації відпрацьованих газів;

4) зниження токсичності моторних палив.