Управління основною діяльністю. Відділ сировини і палива. Управління окремими напрямками управлінської діяльності, страница 4

- аналіз ринків, споживачів, конкурентів і конкуренції;

- вивчення товарів і формування концепції нових товарів;

- планування виробництва, товароруху, збуту і сервісу;

- формування попиту і стимулювання збуту;

- формування і здійснення цінової політики;

- розробку і реалізацію маркетингових програм;

- інформаційне забезпечення маркетингу;

- керування маркетингом як організації послідовного чи одночасного (маркетинг-мікс) виконання функцій.

Виходячи з загальної мети маркетингу розробляють стратегію маркетингу, що містить у собі формування глобальних цілей і задач підприємства по кожнім окремому ринку і товару на відносно тривалий період часу (5 - 15 років) у повній відповідності з ринковою ситуацією і можливостями підприємства. Стратегію маркетингу розробляють на основі досліджень і прогнозування кон'юнктури товарного ринку, вивчення товарів, покупців, конкурентів і інших елементів ринкового господарства. Маркетингова стратегія підприємства охоплює наступні питання:

- який товар уводять на ринок, за якою ціною і на якого споживача він розрахований;

- які умови необхідні для продажу товарів на запланованому рівні, через які канали й у яких обсягах буде проходити реалізація;

- якими засобами доцільно впливати на попит і стимулювання продажів;

- яким повинне бути сервісне обслуговування і хто буде його проводити;

- які будуть отримані результати і які для цього будуть потрібні витрати.

Необхідним елементом маркетингової стратегії є цінова і фінансова політика підприємства з урахуванням діяльності всіх учасників ринку, що дозволяє скоротити витрати на маркетинг у результаті інтеграції матеріальних, фінансових і трудових ресурсів на всіх етапах розробки, виробництва і введення продукції на ринок. А витрати на маркетинг у країнах з розвитий ринковою економікою складають у середньому більш половини ціни товарів і послуг.

Основними сферами маркетингової діяльності на підприємстві є наступні: вивчення товару і комплексне дослідження ринку, організація науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, керування виробничо-господарською діяльністю, ціноутворення, організація товароруху і стимулювання збуту, планування і контроль маркетингу.

У рамках сформованого попиту проводять збір і вивчення даних про пропоновані ринки, товари і послуги, діяльності конкурентів, аналізують конкурентоздатність своїх товарів. Інформацію такого роду підприємства, як правило, одержують від спеціалізованих маркетингових  чи фірм збирають самостійно. Особливу увагу приділяють діяльності конкурентів: виділяють найбільш значимих, дістають по можливості найбільш повні зведення про обсяги випуску продукції, витратах її виробництва, продажах на внутрішньому і зовнішньому ринках, долі участі в ринку, валютному виторзі, прибутку, цінах, рівні запасів продукції і сировини й ін.

Під конкурентоздатністю товару розуміють його здатність бути проданим на конкретному ринку у визначений період часу. Дана характеристика відносна, вона може мінятися в залежності від вибору ринку, проміжку часу, змін властивостей товару, а також різних умов його продажу і після продажного обслуговування. Конкурентоздатність відбиває комплекс споживчих властивостей товару, що свідчить про відмінність його від інших аналогічних товарів по ступені задоволення попиту покупців і витратам на придбання й експлуатацію (ціною споживання). Обов'язковою умовою конкурентоздатності є орієнтація технічного рівня і якості товару на запити потенційних покупців. Найважливішими показниками конкурентоздатності є наступні:

- технічного рівня і якості (визначальні призначення, класифікацію, регламентацію товару, рівень технічної досконалості, безпека, його ергономічні, естетичні й екологічні властивості);

- економічні (формуючу ціну товару і ціну споживання);

- організаційні (встановлюють систему знижок, умови платежу, терміни і гарантії постачання, її комплектність і ін.).