Вдосконалення ринкового регулювання системи життєзабезпечення міст. Місце регіональної економіки в системі економічних відносин країни, страница 9

Слід вказати, що існують різні трактування понять “стратегічне планування” та “стратегічний менеджмент”. Так, в англомовній економічній літературі під стратегічним планом розуміють всебічний комплексний план, призначення якого — забезпечити місію організації і досягнення її цілей, або це план управляючих дій для досягнення вибраних цілей та те, як організація буде діяти, які підходи буде застосовувати в підприємницькій, конкурентній і функціональній сферах, щоб поставити організацію в бажане становище. Подальше розкриття змісту стратегічного планування — у визначенні цілей, вивченні зовнішнього середовища, виявленні внутрішніх сильних і слабких сторін вибору та реалізації його стратегії та в управлінні, плануванні, реалізації, контролі цього плану. Особливостями стратегії визначені: розробка на вищих рівнях, тривалий період часу дії та віддаленість результатів стратегічних рішень в часі [2, 5, 9].

Важливого значення для регіонів, які знаходяться в процесі трансформації, набуває визначення “бажаних” параметрів системи. Очевидно, що у “відкритій економіці” ці параметри повинні формуватись відповідно до інтересів окремих господарських суб’єктів, з якими здійснюється процес інтеграції. Отже, для їх формування необхідно застосувати відомі методи маркетингу.

Слід підкреслити, що в науковій економічній літературі існують дещо різні трактування змісту, методології та інструментів маркетингу [4, 6]. Так, маркетинг визначають як:

·  комплексну систему організації виробництва і збуту продукції;

·  систему дій, яка включає дослідження, аналіз, планування, здійснення і контроль за виконанням програм, що вивчають попит споживачів та створення оперативного управління виробництвом і реалізацією продукції;

·  систему внутрішньо фірмового управління, яка направлена на вивчення і врахування ринкового попиту;

·  інтеграційну функцію менеджменту, що перетворює потреби споживача в доходи певного суб’єкта господарської діяльності.

Приведені визначення опираються на “класичні” трактування американськими економістами змісту поняття “маркетинг”, як процесу планування та розробки концепції цінової політики, рекламних, стимулюючих, збутових заходів та продажу товарів для задоволення потреб суспільства і окремих його членів. Узагальнюючи їх, можна сказати, що маркетинг виступає як комплекс управлінських заходів, зорієнтований на потреби споживача, починаючи від ідеї виникнення товару до його кінцевого використання.

Розглянемо особливості національної економіки, які вносять специфічні складнощі в становлення і функціонування маркетингу в Україні та її регіонах, заважають його розвитку:

1.  Відсутність стабільного законодавства і передбачуваної економічної політики. Ненадійність українських законів, методів державного регулювання економічної діяльності та постійна загроза зміни політичного курсу робить надзвичайно ризикованими значні капіталовкладення як українських, так і зарубіжних підприємців, сковує їх ініціативу.

2.  Нестабільність товарно–грошової системи  —  нагромадження грошового потенціалу в умовах штучного стримування інфляції, проблеми з конвертованістю валюти, недостатній рівень банківського обслуговування значно ускладнюють українським регіонам вихід на конкурентоспроможні позиції.

3.  Нерозвиненість ринкових відносин і форм господарювання, недостатній досвід ведення ринкового господарства в межах країни.

4.  Відсутність сучасної інформаційної бази про законодавство зарубіжних держав, кон’юнктуру ринку тощо.

5.  Недостатній досвід керівництва регіону, низький рівень економічної культури населення та ділової етики підприємців.

6.  Низький технологічний рівень виробництва робить недоступною для наших підприємств високу швидкість оновлення продукції та технологій. Внаслідок цього неможливо сформувати довгострокову соціально–економічну стратегію.