- орієнтація програми на регіональні ресурси і фактори, які сприяють трансформації господарського комплексу;
- надання органам місцевої влади більших повноважень в проведенні економічних перетворень та експериментів в окремих секторах соціально–економічної системи регіону;
- спадковий характер програми, її орієнтація на продовження вже прийнятих заходів трансформації економіки регіону та посилення їх дієвості.
Питання регіональної спрямованості економічної програми є особливо актуальним та складним, бо регіон з усією сукупністю своїх складових ніколи в командно–адміністративний період не виступав суб’єктом формування цілей управління на території. Йому відводилась роль засобу реалізації державних цілей, причому в умовах, коли про ціну їх досягнення ніхто особливо не турбувався. Тому в умовах перехідної економіки основою цілевизначення є причинно–наслідковий зв’язок між економічними явищами та можливостями досягнення цілей в межах повноважень територіальних органів управління та реальних ресурсів регіону (економічних, природнокліматичних, науково–технологічних, фінансових). Виділимо такі найважливіші цілі створення регіональної програми:
1. Підвищення життєзабезпечення населення на основі збалансованого економічного і соціального розвитку регіону.
2. Удосконалення структури регіонального народногосподарського комплексу (створення сприятливого інвестиційного клімату, легалізація тіньової економіки, підвищення якості трудових ресурсів, призупинення руйнування науково–технічного потенціалу).
3. Налагодження вигідних зовнішньоекономічних і міжрегіональних зв’язків з обміну продукцією та послугами.
4. Зростання платоспроможного попиту населення та задоволення його потреб високоякісними продовольчими і непродовольчими товарами, розширення сфери соціального забезпечення.
5. Ефективне використання природних ресурсів території, збереження екологічної рівноваги та охорона довкілля.
Визначення цілей регіональної економічної програми обумовлює ключові засоби їх досягнення, які виражаються у створенні конкретних програм розвитку окремих районів, галузей, підгалузей, підприємств, різних сфер діяльності. Серед них можна виділити основні програми:
1) Реструктуризації господарського комплексу.
2) Розвитку агропромислового комплексу та споживчої кооперації.
3) Стимулювання малого та середнього бізнесу.
4) Розвитку окремих великих підприємств (стосується, насамперед, підприємств військово–промислового комплексу, електроенергетики, нафтодобувної і хімічної промисловості, машинобудування).
5) Рекреаційного розвитку регіону.
6) Демонополізації житлово–комунального господарства та захисту інтересів споживачів комунальних послуг.
7) Розвитку зовнішньоекономічної діяльності регіону.
Базовими принципами створення програми слід зазначити наступні:
- продумана структурна та промислова політика соціально-економічної діяльності регіону в межах повноважень територіальних органів влади;
- вибір соціально–економічних пріоритетів, які б максимально сприяли вирішенню основних завдань економіки регіону на основі формування профілю його міжрегіональної спеціалізації;
- пошук оптимального балансу інтересів держави і регіону на міжрегіональному рівні;
- посилення конкурентоспроможності регіону на міжнародному та міжрегіональному ринках.
Виходячи з передумов, призначення та базових принципів програми соціально–економічної діяльності регіону можна сформулювати стратегічну ціль її створення. Вона полягає в тому, щоб за допомогою ефективних соціально–економічних відносин забезпечити більш високий рівень життя населення, удосконалити структуру господарського комплексу, раціонально використовувати ресурси регіону та сприяти задоволенню потреб населення високоякісними товарами, підвищувати його платоспроможний попит, тобто створити умови для формування більш ефективної соціальної орієнтації суспільного виробництва. Стратегічна ціль трансформується в тактичні, серед яких доцільно виділити найголовніші:
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.