Ще одним методом регулювання, що заохочує, є так званий метод часткового корегування витрат. Суть його полягає в тому, що встановлюється зв'язок між корегуванням ціни й змінами у витратах підприємства за даними базисного року. Стимул до мінімізації витрат забезпечується завдяки тому, що тариф коректується на величину, що по величині пропорційно менше, ніж фактичні зміни у витратах. Формула показує схему часткового коректування витрат:
P = С' + λ(С - С')
P – скоректована ціна;
C’ – витрати розраховуючи на одиницю продукції (питомі витрати) у базисному році;
C – фактичні питомі витрати;
λ – коефіцієнт розподілу економії/сверхзатрат ресурсу.
Метод регулювання шляхом визначення стимулів є інноваційними й застосовується переважно в секторі електроенергетики. Відповідно до цього методу регулятивний орган пропонує підприємству певний набір заохочень, які не впливають на рівень благополуччя для споживачів. Підприємство має можливість вибору серед цього набору стимулів. Однак перешкодою на шляху ефективного застосування цього методу, на думку автора, є необхідність розробки оптимальної схеми відповідності між ефективністю діяльності й сумою винагороди, а це вимагає великого обсягу інформації.
На відміну від вищерозглянутих методів, метод цільового стимулювання вирішує трохи більше вузькі завдання. Наприклад, цей метод може використатися для того, щоб сприяти дотриманню екологічних норм, підвищенню технічної ефективності й поліпшенню якості послуги. В Україні прикладом застосування цього методу є стимулювання до впровадження програм по енергозбереженню. Сьогодні це є виправданим заходом, оскільки в структурі тарифів на послуги централізованого водо-, теплопостачання й водоотведения складова витрат на електроенергію й газ становить 45-70%, і зменшення цих витрат може сприяти підвищенню ефективності діяльності підприємств у цілому.
Варто сказати, що в міжнародній практиці жоден із цих методів не використається в чистій формі. З метою регулювання тарифів частіше застосовується комбінація різних методів, що підсилює ефективність розроблених для підприємств – природних монополістів стимулів до зниження витрат.
Тяким чином, метою стимулюючого регулювання є підвищення ефективності діяльності компідприємств - природних монополістів шляхом надання їм можливості одержати винагороду за результативну діяльність. Регулювання здійснюється шляхом оцінки фактичних результатів діяльності й порівняння їх з попередньо розробленими орієнтирами, при досягненні яких підприємство одержує заохочувальну компенсацію. Впровадження даних методів тарифного регулювання в Україні стане реальним кроком для створення умов по впровадженню передового міжнародного досвіду, допоможе розробити такі економічно обгрунтовані тарифи, які б задовольняли споживачів і комунальні підприємства й підніме на новий рівень комунальне господарство країни.
Література
1. Бабак А.В., Романюк О.П. Регулювання цін природних монополістів (Теорія та практика міжнародного досвіду) // Аспекти тарифної реформи. Інформаційно-аналітичне видання. Випуск №1. – Київ, квітень 2004 р.
2. Кравцова Л.В. Моделирование системы мотивации внедрения энергосберегающих технологий в жилищно-коммунальное хозяйство // Реализация региональных программ реформирования и развития жилищно-коммунального хозяйства: Материалы всеукраинской науч.-практ. конф. (19-20 мая 2005г.). - Харьков, 2005. – С.172-174.
3. Принципы эффективного тарифного регулирования коммунальных предприятий // Фонд «Институт экономики города». – Москва, 2000. – 56с.
4. Порядок формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення // Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики № 139 від 27.06.2001
5. Таги-Заде Ф.Г. Про завдання нової тарифної політики в комунальному господарстві// Житлово-комунальне господарство.-2000.-№12.-с.2-8
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.