Використання товарного знака. Відомості про поширення на територію України міжнародної реєстрації № * знака для товарів і послуг “Е”, страница 2

Суд першої інстанції, задовольняючи позов у цій частині, послався на те, що:

• компанія “Ф” як власник прав на знак “Е”, має добросовісно користуватися своїм виключним правом;
• упродовж 1990-2003 рр. компанія “Ф” на території України будь-якої підприємницької діяльності не здійснювала і знак для товарів та послуг “Е” не використовувала;
• хоча між “Ф” та ЗАТ “С“У” 18 червня 2002 р. і був укладений ліцензійний договір на використання знака для товарів та послуг “Е”, але відомостей щодо використання знака за цим договором третьою особою не надано;
• поважні причини невикористання знака для товарів та послуг “Е” – відсутні.

Проте внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, зазначені висновки місцевого суду не відповідають дійсним обставинам справи та фактичним взаєминам сторін.

Як вже зазначалося, п. 4 ст. 18 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” передбачає можливість припинення дії свідоцтва, якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг упродовж трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації.

За змістом цієї норми та з урахуванням меж позовних вимог припинення дії свідоцтва можливо за обов'язкової наявності двох обставин: а) знак не використовується в Україні; б) знак не використовується впродовж трьох років.

З огляду на наведене задоволення позову на підставі п. 4 ст. 18 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” може бути визнано обґрунтованим, коли на час виникнення судового спору з цього приводу використання знака не має місця.

Тим часом, 18 червня 2002 р. “Ф” та ЗАТ “С“У” уклали ліцензійний договір, відповідно до якого перший передав, а другий отримав виключне право на використання на території України знака для товарів та послуг “Е” (міжнародна реєстрація № *) за 09, 14, 16, 25, 34, 35, 38, 41 класами МКТП.

11 листопада 2002 р. Державний департамент інтелектуальної власності прийняв рішення про внесення відомостей за зазначеним ліцензійним договором до Реєстру ліцензійних договорів.

Згідно з абз. 5 п. 4 ст. 18 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” для цілей цього пункту використанням знака власником свідоцтва вважається також використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва.

Таким чином, на момент звернення позивача з даним позовом (серпень 2003 р.) використання знака для товарів і послуг “Е” за міжнародною реєстрацією № * здійснювалось ЗАТ “С“У” за ліцензійним договором від 18 червня 2002 р. під контролем власника знака – “Ф”.

Доказами фактичного використання знака “Е” під контролем його власника є ліцензія Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на право користування каналами мовлення серії 00 № ** від 26 лютого 2003 р., що видана ЗАТ “С“У” (позивні – “Є”, територія розповсюдження програм – м. Запоріжжя та область, обсяг мовлення – 24 год. на добу, вид мовлення – звукове, частота мовлення – 106,2 МГц у м. Запоріжжі, дата початку мовлення – 26 лютого 2003 р.); ліцензія Національної ради України з питань телебачення радіомовлення на право користування каналами мовлення серії 00 № *** від 29 січня 2003 р., що видана ТОВ “ТРК“З” (позивні – “З” з використанням позивних “Є”, територія розповсюджень програм – м. Київ та область, обсяг мовлення – 24 год. на добу, вид мовлення – звукове, частота мовлення – 95,6 МГц у м. Києві, дата початку мовлення – 17 липня 2001 р., субліцензійні договори ЗАТ “С“У” від 1 серпня 2003 р. з ТО “ТРК“І”, від 21 листопада 2003 р. з ТОВ “Р”, від 30 грудня 2003 р. із ТС “ТРК“З”; договори ЗАТ “С“У” на розміщення реклами (зокрема, від 8 жовтня 2002 р. із АТЗТ“М”, від 20 грудня 2002 р. із ТОВ “Н”, рекламні матеріали за 2002-2003 рр., що надані третьою особою на вимогу апеляційного суду і долучені до матеріалів справи.

При цьому докази використання знака “Е”, датовані після серпня 2003 р., приймаються апеляційним судом як загальні докази інтенсивно використання знака.