Порівняльна характеристика правового регулювання кредитування в англосаксонській, романо-германській та мусульманській правових сім’ях, страница 5

2.   Центральні банки  інших країн мають рахунки і тримають золото в Банку Англії і можуть вести справи в Лондоні через Банк Англії.

3.   Уряд тримає рахунки в Банку Англії, таким чином, платежі, податки в бюджет і платежі з бюджету на соціальні нестатки проходять через рахунки  Банку Англії.

Відповідно до вищесказаного можна виділити  перші три функції Банку Англії:

1.  Банк Англії служить банком для комерційних банків

2.   Банк Англії служить банком для інших центральних банків

3.  Банк Англії служить банком для уряду

Інші функції Банку Англії:

4.  Здійснення монетарної політики. Банк Англії дає поради з приводу методів політики і відповідальний за її виконання.

5.  Здійснення емісії банкнот

6.  Здійснення валютних операцій і контролю, управління золотовалютними резервами країни від імені Казначейства.

7.   Здійснення нагляду за кредитними установами, валютними і кредитними ринками - у цілому за банківською системою.

Банк Англії має формальну незалежність від уряду, хоча працює під керівництвом Міністерства Фінансів. Термін повноважень керуючого Банку Англії не залежить від зміни уряду.

Банк Англії може впливати на валютний курс, використовуючи золотий і валютний запаси країни. Банк Англії може управляти запасами від імені Казначейства. Резерви тримаються на спеціальному рахунку, що називається Валютний Зрівняльний Рахунок (Exchange Equalisation Account).

Будучи членом Механізму валютних курсів (ERM - exchange rate mechanism) з 8 жовтня 1990 року, Великобританія була зобов'язана підтримувати курс своєї валюти у визначених рамках стосовно іноземних валют. Після виходу з ERM 16 вересня 1992 року Великобританія перейшла до змінного валютного курсу.

Проведення монетарної політики, тобто визначення, головним чином, рівня процентних ставок, що забезпечують досягнення інфляційної мети, покладено на Банк Англії і Казначейство ( Банк Англії у відмінності  від інших банків не може діяти незалежно від уряду). Прийнятий у 1946 році Акт Банку Англії дає Казначейству право давати вказівки Банкові Англії і, хоча Казначейство ніколи це право не використовувало, відносини між ними такі, що фінальне рішення з приводу процентних ставок приймає Міністр Фінансів. Проте, Банк Англії грає дуже важливу роль в ухваленні рішення. Короткочасні процентні ставки і валютна інтервенція є принциповими інструментами монетарної політики у Великобританії.

Одним з найважливіших інструментів сучасної монетарної політики є резервна політика,[2] заснована на зміну вимог центрального банку до обов'язкового (мінімального) резерву комерційних банків і інших кредитних інститутів. Всі основні знаряддя грошово-кредитного контролю спрямовані в першу чергу на регулювання величини залишків на резервних рахунках кредитних установ у центральному банку або умов поповнення цих рахунків.

Зі створенням високорозвиненої дворівневої банківської системи касові резерви комерційних банків, що поміщаються ними на рахунки в центральному банку, перестали бути гарантійним фондом для погашення заборгованості по внесках. Немаловажну роль тут зіграло поліпшення організації і техніки здійснення банківських операцій, а також створення системи страхування депозитів. Як відзначають деякі економісти, сучасним банкам звичайно досить мати в наявності не більш 2% своїх коштів.

3. Порівняльна характеристика правового регулювання кредитування в англосаксонської, романо-германській і мусульманської правових сім’ях.

США:

Законодавством США не передбачено пряме надання кредитів урядові. Усі державні витрати, як і доходи, регулюються бюджетом, що складається міністерством фінансів. Міністерство фінансів само знаходить відсутні засоби і часто прибігає до випуску облігацій і векселів через Казначейство. Банки Федерального резерву беруть участь у розпродажі таких паперів.

НФБ вправі видавати обов'язкові для кредитних установ накази і заборони. У цьому напрямку особливу роль грає політика мінімальних резервів. Для впливу на грошовий обіг і кредитування НФБ може вимагати, щоб кредитні установи забезпечували визначений відсоток своїх зобов'язань перед клієнтурою зарахуванням коштів на таро-рахунок у НФБ.