Порівняльна характеристика правового регулювання кредитування в англосаксонській, романо-германській та мусульманській правових сім’ях, страница 2

Розмір власного капіталу Банку Англії незмінний з часу прийняття Акта Роберта Піля (1844 р.) і складає суму, рівну 14 553 млн. ф.ст.

Банк Англії розділяється на два департаменти - Емісійний і Банківський. Перший відбиває на своїх рахунках лише операції по випуску банкнот і їх забезпечення, другий - всі інші операції, здійснені Банком Англії.

Головна контора Банку Англії розташована в Лондоні. Банк Англії має на території Великобританії 8 відділень.

Вищим органом управління Банку Англії є директорат, очолюваний керуючим. У директорат також входять заступник керуючого і 16 директорів (чотири штатних і 12 по сумісництву) з числа керівників найбільших компаній, у тому числі банківських. Керуючий призначається урядом на термін у п'ять років; термін повноважень директорів (призначуваних у тім же порядку) - чотири роки. За збиток, що виник у ході здійснення функцій Банку Англії за Законом 1987 р., члени директорату відповідають лише у випадку, коли доведена їхня несумлінність.

Для  обговорення  конкретних  практичних  питань  при директораті діє спеціальний комітет казначейства, до складу якого входять керуючий, його заступник і п'ять директорів.

Відповідно до Закону 1987 р. Банк Англії засновує комітет, що носить назву Ради по нагляду за банківськими установами.

____________________________________________________

Силаев В. П. Эволюция центральных банков: функции, организация, технология. // Банковское дело. – 1995 - №8. – с. 24

Рада складається з трьох членів ex officio (керуючого, його заступника і виконавчого директора Банку Англії, що відповідає за здійснення нагляду за установами, яким дозволений прийом внесків) і шість незалежних членів, призначуваних спільно канцлером казначейства і керуючим Банком Англії на п'ять років. Після консультацій з Банком Англії казначейство може видати наказ про зміну в ту або іншу сторону числа членів Ради. При цьому, однак, у Раді повинна зберігатися більшість незалежних членів. Звіти про діяльності Ради складаються ним щорічно.

З 1961 р. Банк Англії публікує щоквартальний бюлетень, що містить статистичні дані про банківські установи.

В силу Закону про банківську діяльність 1979 р. керуючий, його заступник і ще три особи (призначувані керуючим і заступником з числа посадових осіб або службовців Банку Англії) утворюють Раду по охороні банківських вкладів. Рада повинна здійснювати управління фондом охорони банківських вкладів, утвореним на випадок гострої потреби установ, яким дозволений прийом внесків, у коштах при платонеспроможності. Фонд утворюється за рахунок внесків, внесених цими установами на рахунки Банку Англії, що по можливості інвестує ці засоби і передає отриманий прибуток фондові. Первісний внесок повинен складати не менш 20 тис. ф. ст., але при цьому не перевищувати 300 тис. ф. ст.

З метою виконання обов'язків по нагляду за банківськими установами Банк Англії правомочний давати їм вказівки в зв'язку з одержанням дозволу на прийом внесків. У цих вказівках можуть міститися вимоги про вжиття визначених заходів або, навпроти, про утримання від дій, про обмеження обсягу діяльності (обсягу прийнятих внесків, суми кредитувань і т.п.), про заборону укладати угоди визначеного роду, про відкликання директора, контролера або керуючого відповідної установи. Вказівки складаються в письмовій формі і повинні бути мотивовані. Дія їх припиняється після закінчення 28 днів з моменту відправлення.

Специфічною рисою взаємин Банк Англії з іншими банками є те, що ці відносини в більшій мірі спираються на «джентльменські угоди», а не на законодавчі розпорядження, і свої вказівки Банк Англії направляє банкам у виді так званих прохань, що проте неухильно задовольняються.

З 1 жовтня 1987 р. Банк Англії публікує дані про те, яких критеріїв він дотримується при наданні, відкликанні або обмеженні дії дозволу на прийом внесків.