Порівняльна характеристика правового регулювання кредитування в англосаксонській, романо-германській та мусульманській правових сім’ях

Зміст:

1. Цілі та мета порівняльного банківського права...............................3

2. Правовий статус центрального банку Англії....................................4                                                                                                          

3. Порівняльна характеристика правового регулювання кредитування в англосаксонській, романо-германській та мусульманській правових сім’ях......................................................................................................14

Список використаної літератури..........................................................19

1. Цілі та мета порівняльного банківського права.

Цілі порівняльного банківського права – це ті суспільні результати, які покликана досягти наука порівняльного банківського права шляхом застосування характерних їй принципів і методів.

Цілями порівняльного банківського права є виконання покладених на нього функцій,  зокрема:

1) Співставлення – покликана співставляти різні правові явища характерні для банківської діяльності на рівні різних країн;

2)  Протиставлення – має на меті протиставлення різних правових явищ, що характерні для банківської діяльності на рівні різних країн;

3) Аналітична – яка включає  аналіз законодавства різних країн у галузі банківського права и безпосередньо аналіз діяльності банків різних країн для виявлення схожих и протилежних закономірностей  розвитку.

4) Критична – яка має на меті визначення відповідності діючого законодавства різних країн з практичною діяльністю в їх банківській сфері.

3) Регулятивна – з допомогою якої регулюється законотворча діяльність держав у банківській сфері а також правильність застосування норм права.

Метою порівняльного банківського права є:

1)  Вивчення категорій національного банківського права і їх порівняння з категоріями банківського права різних країн;

2)  Збір і обробка даних про функціонування інститутів банківської системи у різних країнах;

3)  Встановлення і аналіз спільних закономірностей розвитку і функціонування інститутів банківського права на основі проведеного порівняння;

4)  Сприяння удосконаленню банківської системи України, її інститутів, вироблення нових методів роботи банківської системи.

2. Правовий статус центрального банку Англії.    

Банк Англії був створений у 1694 році парламентським актом. Необхідність в утворенні цього банку (створеного у формі акціонерної компанії за участю 1268 акціонерів, торговців і фінансистів, первісний внесок кожного з яких складав 1200 ф.ст.) була викликана гострою нестачею в держави коштів на ведення війни з Францією. Банк Англії мав у своєму розпорядженні велике число філій, оскільки кредитуванням уряду і емісійною діяльністю його функції не вичерпувалися. Він, крім того, займався випуском перевідних векселів і враховував векселя приватних осіб, надавав позички під товарне забезпечення і т.д. Однак саме емісія банкнот послужила причиною трансформації Банку Англії в центральний банк, покликаний зберігати стабільність грошового обігу.

У 1946 р. Банк Англії був націоналізований шляхом передачі його акціонерного капіталу (який складав до того моменту суму, рівну 14 553 000 ф.ст.) солиситору казначейства (тобто у власність держави). Усі колишні власники одержали компенсацію у виді державних цінних паперів.

Націоналізація означала законодавче закріплення за Банком Англії тих функцій центрального банку, що він і до цього фактично виконував. Крім того, відтепер на Банк Англії були покладені і нові функції, властивому центральному банкові країни. Він став визначати грошову політику: докорінно змінилося його місце в банківській системі.

Банк Англії займає досить своєрідне місце в системі державних органів. Він покликаний здійснювати зв'язок між державними органами і приватним сектором, проводити державну політику в області фінансів і кредиту специфічними засобами (зокрема, шляхом варіювання процентних ставок). З іншого боку, Банк Англії сам знаходиться під контролем казначейства. Останнє вправі зажадати від нього ведення особливих реєстрів з даними про власників визначених акцій або облігацій, а також давати Банкові Англії рекомендації, що воно визнає за необхідне в державних інтересах.

Відносини Банку Англії з урядом і місцевими органами влади відзначені ще одною особливістю. Банк Англії здійснює їхнє кредитування в різних формах. Надходження коштів на рахунки держави відбувається як шляхом обов'язкових для Банку Англії відрахувань з отриманого ним прибутку, так і шляхом операцій, здійснюваних ним з державними цінними паперами. Нарешті, Банк Англії керує державним боргом¹.