Поняття та система конституційно-правового механізму захисту людиною своїх прав, страница 7

Державна охорона забезпечується шляхом запровадження інституту омбудсманів (народних захисників), що діють, як правило,  при парламентах і органах місцевого самоврядування і розглядають скарги громадян на порушення їх прав з боку державних органів. У Колумбії, наприклад, омбудсман працює під керівництвом Генерального прокурора.

Коло повноважень омбудсмана у різних країнах не однакове. В Іспанії він, окрім захисту прав і свобод людини, здійснює нагляд за діяльністю адміністративних органів. У Франції – оцінює застосування законів з точки зору справедливості. А в Намібії ще і розслідує скарги про надмірне  використання природних ресурсів.

У цілому інститут омбудсманів – це позаюрисдикційний контроль над тим, чи не порушує адміністративна (чи будь-яка інша) практика права людини.

У більшості країн будь-який громадянин може безпосередньо звернутися до омбудсмана. У Франції таке звернення можливе через свого депутата або сенатора.  Омбудсман діє не тільки за скаргами громадян, але й за власною ініціативою.

В Україні у відповідності до Конституції парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод здійснюється Уповноваженим Верховної Ради з прав людини і його представниками на місцях.

Коло повноважень Уповноваженого з прав людини розповсюджується на всі випадки порушень громадянських прав і свобод органами державної влади. Він може вимагати порушення адміністративного провадження по відношенню до державних службовців, які порушили конституційні права т свободи громадян. Має право також перевіряти дотримання цих прав в  установах пенітенціарної системи, в армії, в установах Міністерства внутрішніх справ.

4.5. Міжнародний захист прав людини.

Права людини регулюються як внутрішньодержавним, так і міжнародним правом. Ст. 55 КУ проголошує: Після використання всіх національних  засобів правового захисту кожному громадянину надано право звертатися за захистом своїх прав  і  свобод  до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних  органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Міжнародно-правові засоби захисту прав людини умовно можна розділити на дві групи (див. Табл.)

 

Організаційна структура європейської системи захисту прав людини:

1. Європейська комісії з прав людини (складається з 43 чол., обираємих на 3 роки);

2. Європейський суд з прав людини –єдиний юрисдикційний орган, що працює на постійній основі – всього 39 суддів (у його складі діє Велика палата – 17 суддів, яка займається питаннями внутрішньо судової апеляції);

3. Комітет міністрів Ради Європи – функції обмежуються лише наглядом за виконанням кінцевих постанов Європейського суду.

Усі вони є суб’єктами формування європейського права як органічного поєднання англо-американського та континентального типів правових систем. Їх статутна форма (європейська Конвенція про захист прав і основних свобод людини, Статути Комісії і Суду, Процедурні правила роботи Комісії і Суду) має прецедент ний зміст.

Європейська система захисту прав людини включає дві можливості:

o  можливість (право) особи подавати індивідуальні петиції;

o  право держав – учасників Європейської системи захисту прав людини ініціювати провадження у справах про порушення прав будь-яких осіб, включаючи іноземців.

Перед тим, як подавати петицію, необхідно попередньо вичерпати усі внутрішні заходи захисту, що відповідають загальновизнаним нормам міжнародного права, а також дотримання строків давності – з дня винесення рішення повинно пройти не менш як шість місяців.

Петиція повинна бити прийнятною, тобто:

o  не може бути анонімною;

o  не може повторювати петицію, що раніше вже розглядалась судом або що є предметом іншої процедури міжнародного розгляду;

o  не повинна суперечити за змістом положенням Конвенції або протоколу до неї;

o  повинна бути достатньо об основаною і правомірною.

Право  сторін на апеляцію здійснюється шляхом її подання у Велику палату  суду протягом трьох місяців з дня винесення постанови звичайною палатою суду.

Постанова Палати суду є кінцевою, якщо:

o  сторони заявили, що не будуть звертатися з петицією про направлення справи у Велику палату;