Поняття та система конституційно-правового механізму захисту людиною своїх прав, страница 2

Важливо відзначити, що Конституція  визнає права і свободи як основні, не передбачаючи їхній розподілу на більш і менш значимі. Тим самим підтверджується їхня рівноцінність.

Проте, при всій важливості закріплення прав і свобод людини відповідно до міжнародних стандартів найважливішим безумовно є  визначення механізму реалізації прав і свобод людини, закріплення їх дійсних гарантій захисту.

Наука, на жаль не має теоретичного обґрунтування того, яким має бути конституційно-правовий механізм захисту людиною своїх прав. Звичайно, поняття механізм  розкривається як система правових засобів. Метою цих засобів є захист прав людини, потреба в такому захисті виникає при вчиненні певного правопорушення чи об’єктивно-протиправного діяння. Подібні юридичні факти спричиняють виникнення охоронного суб’єктивного права, яке в юридичній науці називається домаганням і реалізується у рамка правоохоронних відносин, що виникають або можуть виникнути із передбачених законом конфліктних ситуацій, що перешкоджають здійсненню регулятивних правовідносин².

Право на захист – це матеріальне суб’єктивне право правоохоронного характеру. Що виникло в момент порушення регулятивного суб’єктивного права на стороні потерпілого.

Треба виділити дві риси правоохоронних відносин. По-перше, право на захист означає можливість вдатися у необхідних випадках до примусової сили  держави,  тобто суб’єктом  правоохоронних  відносин,  як правило,  має

_________________________________

Конституція України  1996 р. ст. 3

² Мотьвилавка Е.Я. Теория регулятивного и охранительного права. Воронеж, 1990. – с. 54 бути державний орган, без якого такий примус неможливий. Тому контрагентами цих правовідносин, з одного буку є носій права на захист, а з іншого – державний орган влади. По-друге, властивістю правоохоронних відносин є те, що на їх основі складаються відповідні процесуальні відносини, які опосередковують порядок, процедуру застосування державно-правової відповідальності та захисту.

Отже, юридичний механізм захисту людиною своїх прав – це динамічний взаємозв’язок носія права на захист та відповідного державного органу, що здійснюється у процесуальному режимі реалізації правоохоронних відносин з метою захисту суб’єктивного права.

Конституційно-правовий механізм захисту людиною своїх прав – це: система влади держави, функцією якої є захист прав людини; процедури такого захисту, а також конституційне право людини на захист, яке реалізується з допомогою держави і за цією процедурою¹.

Яким же чином держава використовує перераховані інструменти? Можна виділити кілька напрямків у реалізації гарантій і захисту прав і свобод:

-  Юридичне закріплення гарантій у нормативно-правових актах;

-  Система охорони і захисту прав і свобод у забезпеченні їхнього реального використання;

-  Система охорони і захисту прав і свобод у боротьбі з їхніми порушеннями;

-  Розвиток суспільно-політичної активності громадян;

-  Державний і суспільний контроль за дотриманням гарантій;

-  Підвищення правосвідомості і правової культури кожного;

-  Розвиток громадських організацій, покликаних охороняти і захищати права людини і громадянина.

__________________________________

Конституційне право України/ за ред. В.Ф. Погорілка – К.: Наукова думка, 2002. – с. 205 - 206

2. Система гарантій здійснення і захисту прав і свобод людини.

Гарантії основних прав і свобод людини становлять собою систему норм, принципів, умов і вимог, які у сукупності забезпечують додержання прав і законних інтересів особи.

Як показує міжнародний досвід, ефективність гарантій основних прав і свобод людини залежить від рівня розвитку правових принципів і інститутів демократії, стану економіки, засобів розподілу життєвих благ, виховання і культури населення, ступеня суспільної злагоди, наявності певних елементів у системі функціонування державної влади. До останніх зокрема треба включити: наявність писаної конституції, чинність якої не може бути призупинена довільно, та жорсткої процедури її формальної дії;  надійне законодавче забезпечення користування правами і свободами; визнання владою конституції як джерела цієї влади і умови її легітимності; конституційні гарантії стримування надмірного посилення виконавчої влади; наявність компетентних і ефективно діючих органів представницької влади; закріплення у конституції основних прав і свобод людини, що відповідають міжнародним стандартам; наявність незалежної судової влади у вигляді судів загальної і спеціальної юрисдикції.