Основні положення вчення про колізійну норму. Поняття колізійної норми та колізійного права, страница 4

Отже, одним з важливих ознак кваліфікації норми як диспозитивною є можливість заміни приписи, вираженого в основному правилі, іншим зразком поведінки, яке найчастіше пов'язане з наявністю автономії волі сторін (см. про це далі, в розділі 21) - свободи розсуду в частині вибору застосовного до відношення права. Так, відповідно до Закону України про зовнішньоекономічну діяльність від 16 квітня 1991 р.. «Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше ... Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні договору (контракту) або в результаті подальшого узгодження» (ст. 6).

Альтернативні норми. Альтернативні норми - явище відносно недавнє в міжнародному приватному праві. Воно пов'язане переважно з тим, що в міру розширення та інтенсифікації міжнародних обмінів по надзвичайно широкому спектру їх напрямів останнім часом розвиток цієї галузі права відбувається за рахунок ускладнення конструкцій, використовуваних в колізійно-правовому регулюванні, насамперед шляхом диференціації обсягів і прив'язок, що використовуються в колізійних нормах, на основі врахування специфіки та різноманіття регульованих відносин. Про зазначене свідчить порівняльний аналіз об'єктивного нормативного матеріалу, що відноситься до різних країн.

Що стосується альтернативних колізійних норм, то, формулюючи загальний підхід до їх позначенню, можна зазначити, що це - норми, які містять кілька правил відшукання застосовного до даного відношенню права. Такі норми, по-перше, дають можливість вибору відповідного правопорядку з урахуванням умов і кола окресленого в обсязі норми відносин, і по-друге, ео ipso (тобто в силу самого цього факту) не є імперативними. Іншими словами, за характером юридичної обов'язковості в частині дотримання приписів, наявних в нормі, вони, по суті, повинні бути віднесені до розряду диспозитивних.

Загальні (генеральні) та спеціальні (допоміжні, або субсидіарні) колізійні норми. Диференційованість і гнучкість правового регулювання, яке здійснюється із допомогою колізійних норм, можуть бути досягнуті в сучасному міжнародному приватному праві різними засобами. Одним із шляхів виступає розробка розгалуженої сукупності (системи) колізійних правил, які вбирають у себе специфіку фактичних складів і різноманітність відносин, що підлягають регулюванню враховують окремі їх особливості і реагують на зазначене, формулюючи необхідні правила поведінки. При аналізі систем МПП різних держав неважко помітити що в сьогоднішньому світі колізійні норми шикуються в певні ієрархічні ряди (ланцюжки), в рамках яких є норми загального характеру (загальні норми), а також приписи, що вступають в дію в особливо обумовлених ситуаціях (спеціальні норми); існують правила основні та такі, які застосовуються тільки після того, як встановлено, що головна норма не може бути застосована (основні і субсидіарні, тобто допоміжні, норми).

Найбільш часто зустрічається і є загальнопоширеною ситуацією в колізійному регулюванні з'єднання так званих «парних» норм: загальної та спеціальної. Причому, як правило, такі пари утворюються з двосторонніх і односторонніх колізійних норм. Наприклад, цивільна дієздатність фізичної особи визначається за його особистим законом: іноземного громадянина - за законом громадянства (або доміцилія), особи без громадянства - за правом країни, в якій ця особа має постійне місце проживання.

Національні та міжнародні колізійні норми. З точки зору правової природи колізійні норми можуть бути національними, тобто створеними в рамках автономного правотворчості конкретною державою, і міжнародними (договірними), тобто такими, що виникли з міжнародно-правової угоди, уніфікованими. У більшості випадків держави самостійно розробляють масив колізійних норм. Однак в сучасний період все більшого значення набуває розвиток колізійно-правового регулювання за допомогою міжнародно-правових засобів, переважно в договірному порядку. Створення кількома державами однакових колізійних та інших норм МПП шляхом розробки та укладення відповідних міжнародних договорів отримало назву уніфікації національно-правових норм.