Основні положення вчення про колізійну норму. Поняття колізійної норми та колізійного права, страница 3

Таким чином, в ряді випадків прив'язка колізійної норми включає якийсь орієнтир, що допомагає «прокласти шлях» до відшукання застосовного права, який в свою чергу, обумовлює звернення до фактичних характеристик відносини. Зазначені «орієнтири» здебільшого являють собою такі, що склалися в практиці міжнародного спілкування правила, іменовані формулами прикріплення, або колізійними принципами (колізійними формулами).

Безумовно, різні суспільні відносини в реальному житті дуже своєрідні і вимагають спеціального підходу до себе при регулюванні. У цьому сенсі може матися чимало особливих факторів та обставин, що обумовлюють «прикріплення» даного відношення до конкретної правової системи - праву певної держави або міжнародному договору. Зрозуміло, що всі вони не можуть бути враховані при розробці в тих чи інших випадках колізійних норм. У той же час найбільш характерні з подібних відмітних якостей, що впливають на «прив'язку» відповідного суспільного ставлення до права певної держави, накопичені світовою практикою міжнародного спілкування протягом століть, Виявилося можливим сформулювати і іноді згрупувати за окремими категоріями.

Значущими елементами таких найбільш типових «прив'язок», або «формул прикріплення», виступають місце вчинення дії, місце виконання зобов'язання, громадянство фізичної особи або місце його постійного проживання, Місце знаходження органів юридичної особи або внесення його до державного реєстру, місце перебування речі або її реєстрації тощо. Подібного роду обставини зумовлюють вибір та визначення застосовного права, що містяться в колізійних нормах, точніше, їх прив'язки, а ще точніше - колізійних формулах прикріплення.

1.3. Види колізійних норм та їх союзи.

У сучасному міжнародному приватному праві зустрічається досить велика різноманітність видів колізійних норм. Їх необхідно розмежовувати за видами, користуючись різноманітними класифікаціями. Залежно від того, який критерій буде покладено в основу тієї чи іншої класифікації, колізійні норми будуть розподілятися за відповідними групами.

Односторонні та двосторонні. Так, в залежності від форми вираження прив'язки колізійні норми поділяються на двосторонні й односторонні. Розмежування на зазначені види є, по суті, основним у міжнародному приватному праві, оскільки виражає специфіку колізійних норм саме як норм міжнародного приватного права. Односторонні колізійні норми відсилають регулювання ставлення до виразно зазначеної у них правопорядку - як правило, національному відповідної держави. Прив'язки двосторонніх колізійних норм оперують різними критеріями визначення компетентного правопорядку.

Крім того, колізійні норми так само, як і інші правові норми, можуть відрізнятися між собою за формою припису, що обумовлює їх юридичну силу, внаслідок чого їх можна класифікувати за видами на основі критерію юридичної обов'язковості і говорити про імперативні, диспозитивні або альтернативні норми.

Імперативні норми. Поняття імперативної (категоричної) норми в узагальненому вигляді виходить з визначення, що це є норма, яка містить владні приписи, відступ від яких не допускається. Тенденції розвитку міжнародного приватного права на сучасному етапі окреслюються досить чітко в напрямку обмеження автономії волі сторін за рахунок більшого звернення до імперативним нормам національного та іноземного правопорядків, при збереженні дієвості та іншої категорії імперативних норм - конституюють застереження про публічний порядок. Визначення в законодавстві кола норм першою з згаданих груп поки не супроводжується формулюванням вичерпних критеріїв.

Диспозитивні норми. Диспозитивними нормами в праві взагалі, в тому числі і в міжнародне право, іменуються норми, що мають можливість відступити від правила, що міститься в ній. В області колізійних норм МПП вибір права, крім загального припису, сторони (правозастосовний орган) можуть здійснювати, керуючись іншим правилом, ніж те, яке встановлено в змісті норми загальним порядком. Прикладом диспозитивної норми служить відповідне положення Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. країн СНД: «Права та обов'язки сторін по угоді визначаються за законодавством місця її укладення, якщо інше не передбачено угодою сторін» (ст. 41). Порівняємо цей припис з нормою іншого характеру тієї ж Конвенції: «форма угоди визначається за законодавством місця її здійснення» (ст. 39).