По-перше, правило презумпції згоди співвласників щодо вчинення правочинів, які не підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, очевидно, встановлено законодавцем щодо договорів про розпоряджання майном, яке не має високої цінності. Торговельну марку, на нашу думку, слід вважати цінним об'єктом цивільного обороту, а тому відповідне правило до аналізованої ситуації застосовуватись не може.
По-друге, чинним законодавством України для ліцензійних договорів та договорів про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не встановлено вимоги щодо нотаріального посвідчення або державної реєстрації, тому і правило щодо визначення форми згоди (письмової і нотаріально посвідченої) володільців майнових прав інтелектуальної власності застосовуватись не можуть.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЦК України у разі неможливості використати аналогію до закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
Виходячи зі змісту ст. 3 ЦК України, до загальних засад цивільного законодавства, зокрема, віднесено справедливість, добросовісність та розумність. Саме зазначеними категоріями доцільно керуватись для подолання виявленої прогалини в правовому регулюванні і формулювання положень законодавства, яких не вистачає.
Очевидно, що право на укладання ліцензійного договору не може бути реалізоване одним з правоволодільців без згоди інших правоволодільців, якщо тільки таке право не визначене в договорі, про який зазначається в ст. 428 ЦК України. В такому договорі може надаватись одному з правоволодільців повноваження діяти від імені та в інтересах інших правоволодільців, укладаючи ліцензійні договори на використання торговельної марки.
Якщо ж у такому договорі відсутнє пряме уповноваження на укладення ліцензійних договорів, то видається, що правоволодільці повинні досягнути між собою згоди щодо розпорядження відповідним чином виключними майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку, які належать їм спільно.
Така згода може виражатись у письмовому уповноваженні (довіреності) одного з правоволодільців на підписання цього договору від імені інших правоволодільців або всі правоволодільці можуть підписати ліцензійний договір з боку ліцензіара, що свідчитиме про їхню згоду на укладення такого правочину.
Сформульоване правило слід застосовувати і до випадків, коли договору про здійснення майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку між правоволодільцями не укладено.
Застосування аналогії (до закону і права) є можливим, але, очевидно, не найкращим способом подолання прогалин у законодавчому регулюванні правовідносин.
Викладені міркування обґрунтовують доцільність запропонувати наступну редакцію ч. 3 ст. 16 Закону № 3689-ХІІ:
«Особи, які на підставі свідоцтва спільно володіють виключними майновими правами інтелектуальної власності на знак, можуть укласти договір для визначення умов спільного використання цих прав і порядку укладання договорів з іншими особами про розпорядження цими правами.
У разі відсутності такого договору, кожен правоволоділець, зазначений у свідоцтві, може використовувати знак на свій розсуд, але жоден з них не має права укладати договори про розпорядження майновими правами на знак без згоди решти правоволодільців, зазначених у свідоцтві.
Згода правоволодільців на укладення договору про розпорядження майновими правами на знак вважається наданою, зокрема, якщо:
- всі правоволодільці, зазначені в свідоцтві, підписали відповідний договір;
- в договорі між правоволодільцями міститься положення про уповноваження одного з правоволодільців на укладення від імені інших правоволодільців, зазначених в свідоцтві, відповідних договорів з іншими особами; одному з правоволодільців (або третій особі) видано іншими правоволодільцями (всіма правоволодільцями) довіреність на укладання відповідного договору»[10].
Висновки
Після розгляду теми про здійснення прав на торгівельну марку, яка належить кільком особам мною було зроблено наступні висновки.
Визначення торговельної марки за новим ЦК України міститься у ст. 492, де вказується, що торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які є придатними для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Таким позначенням можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.