Поняття майнових прав на торговельну марку, які належать кільком особам. Особливості здійснення прав на торговельну марку, які належать кільком особам, страница 2

У міжнародному праві такі торговельні марки називають відповідно колективними торговельними марками та торговельними марками кількох володільців.

Так, згідно зі статтею 7 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності Україна зобов'язалася приймати заявки на реєстрацію та охороняти колективні марки, що належать об'єднанням, існування яких не суперечить закону країни походження, навіть якщо ці об'єднання не є власниками промислового чи торговельного підприємства[4]. Україна має право самостійно визначати особливі умови охорони колективної марки. Проте в охороні таких марок не може бути відмовлено об'єднанню, існування якого не суперечить закону країни походження, на підставі того, що це об'єднання не знаходиться в Україні чи що воно утворене не у відповідності з її законодавством.

Відповідно до правила 8 Загальної інструкції до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків і Протоколу до цієї угоди володільцями міжнародної реєстрації знака можуть бути декілька заявників.

Порядок реєстрації торговельної марки, яка належить кільком особам, встановлюється законом. За нині чинним Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» порядок реєстрації знака є однаковим для одного та кількох заявників. При цьому пунктом 3 статті 16 Закону встановлено, що взаємовідносини при використанні знака, свідоцтво на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник свідоцтва може використовувати знак на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знака та передавати право власності на знак іншій особі без згоди решти власників свідоцтва. Так само ці норми мають застосовуватися з відповідним урахуванням і щодо торговельних марок об'єднань.

Відповідно до вимог статті 494 Цивільного кодексу України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної  марки визначається наведеними у свідоцтві  її  зображенням  та  переліком  товарів  і послуг, якщо інше не встановлено законом. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в  установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Цивільним кодексом України передбачено такі майнові права інтелектуальної власності на   торговельну марку:

1) право на використання торговельної марки;

2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;

3) виключне  право  перешкоджати  неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності,  встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку  належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної  реєстрації,  особі,  торговельну марку якої визнано в установленому  законом  порядку  добре  відомою,  якщо   інше   не встановлено договором.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки  на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом. Зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у порядку, встановленому законом[5].

2. Особливості здійснення прав на торговельну марку, які належать кільком особам

Розглядаючи проблему спільного використання об'єкта виключних прав, В. М. Крижна зазначала, що наявність такої норми може реально обмежувати права певних осіб. Наприклад, у випадку, коли виключні майнові права інтелектуальної власності належать спільно фізичній і юридичній особам, то остання має значно більший потенціал для застосування об'єкта у своїй діяльності творчого досягнення (дослідниця вивчала ліцензійний договір на використання об'єктів патентних прав), тоді як фізична особа позбавлена можливості отримання доходів від реалізації наданого виключного права.