Виникнення і розвиток буржуазного права. Буржуазне цивільне, сімейне і трудове право, страница 6

Система договірних відношень відповідно до Укладення також мала відмінності від кодексу Наполеона. Загальне визначення договору не давалося, але приватним особам давалася свобода у встановленні договірних зобов'язань. Закон установлював гарантії задоволення по зобов'язаннях. Кредитор був «управі жадати від боржника вчинення визначеної дії». Винний у збитку повинний був не тільки відшкодувати, але і «відновити той стан, що існував би, якби обставина, що зобов'язує до відшкодування, не наступила». У випадку неможливості відновлення старого стана кредитора, випливало грошове відшкодування всіх збитків. (15)

В області сімейного права Укладення встановлювало цивільну форму шлюбу єдино законною. Вік осіб, що укладають шлюб, визначався для чоловіків -21 рік, для жінок - 16 років. У якості перешкоди для вступу в шлюб зазначені ті ж, що й у кодексі Наполеона. Крім того, жінка не могла вступити в повторний шлюб, якщо не пройшло 300 днів із моменту розірвання першого шлюбу. Перед укладанням шлюбу складався попередній договір у вигляді заручення, що припускав обопільний обов'язок майбутніх чоловіків у нерозривності відносин. Розвід припускався лише у випадках, зазначених у законі. До них відносили:

- перелюбство і противні моральності вчинки;

- посягання на життя чоловіка;

- зловмисне залишення;

- безчесна поведінка, що глибоко розхитала подружні відношення;

- важка і безнадійна хвороба, що перервала духовне спілкування чоловіків.

Положення жінки в німецькій сім'ї було більш демократичним, ніж у Франції й Англії. Чоловік мав лише переважне право в рішенні загальносімейних питань. Майнові відношення чоловіків регулювалися шлюбними договорами. У випадку ж, якщо вони не були обговорені таким договором, набирав сили закон. При цьому чоловікздійснював загальне керування сімейним майном, а роздільність права власності зберігалася.

Свобода волевиявлення спадкодавця згідно з Німецьким Цивільним Укладенням була декілька ширше, чим згідно кодексу Наполеона. Заповідальним правом особа наділялася з 16 років, із 21 року заповіт провадився привселюдно. Водночас, у відмінності від США, у Німеччині закон встановлював обов'язкову частку в спадщині за заповітом, що складала половину частки спадкоємця за законом. Спадкування за законом виключало принцип первородства. Діти були спадкоємцями першої черги й успадковували порівну. До спадкоємців другої черги відносилися батьки і їх спадні, третьої - дід і бабка і їх спадні, вони призивалися до спадщини лише при відсутності дітей. Водночас вказувалося, що «чоловік чи жінка спадкодавця, що пережив, призивається поруч із родичами першої черги до однієї четвертого спадщини, поруч із родичами другої черги або поруч із дідом і бабкою - до половини спадщини» (16).

Як і у Франції, у Німеччині була здійснена кодификація торгового права. З 1 січня 1900 р. набрало сили Нове Німецьке Торгове укладення, що було по суті додатком до Цивільного укладення, його Особливою частиною і містило спеціальні правила торгівлі. У 1877 р. був також прийнятий Цивільно-процесуальний кодекс Німеччини.

Для Німеччини характерною була чітка регламентація трудових послуг. Цивільне укладення визначало, що за договором найму наймач виплачував установлену винагороду, а робітник виконував обговорені послуги. Але бурхливий капіталістичний розвиток країни наприкінці XIX ст. зажадав спеціального трудового законодавства, що закріплює соціальні права численного робітничого класу. До таких нормативних актів відносяться: закон «ПРО страхування робітників у випадку хвороби» від 15 червня 1883 р., закон «ПРО страхування при нещасних випадках» від б липня 1884 р. і закон «Щодо страхування на випадок інвалідності і старості» від 22 червня 1889 р.

ІІІ питання

У області кримінального права англосаксонська система Нового часу виявилася більш консервативною, чим континентальна. Незважаючи на демократичні досягнення в державно-правовому житті феодальні кримінальне - правові інститути зживалися тут набагато повільніше. Основним джерелом англійського кримінального права в XIX ст. залишився судовий прецедент.