Виникнення і розвиток буржуазного права. Буржуазне цивільне, сімейне і трудове право, страница 3

У цілому ж для англійського права характерна точна регламентація прав і обов'язків сторін. Ніякі непередбачені обставини не могли звільнити суб'єктів від договірних зобов'язань. Признавалося беззастережне відшкодування майнового і морального збитку від деліктів (неправомірних дій).

У сімейному праві Великобританії збереглися пережитки феодалізму. Церковний шлюб зберігався. З 1836 р. став можливий і цивільний шлюб. Вибір виду реєстрації шлюбу був правом майбутніх чоловіків. Але при цьому до 1857 р. не існувало розводу, діяв середньовічний принцип «розлучення від столу і ложа». Замужня жінка була обмежена в правах. Подружнім майном управляв і розпоряджався чоловік, якому належало право «нагляду» і «помірного покарання дружини». Над дітьми до 21 року встановлювалося право батьківської влади. Позашлюбні діти могли бути узаконені лише спеціальним парламентським актом. У 1882 р. був виданий закон «про власність замужніх жінок», по якому дружина одержувала майнову правоздатність нарівні з чоловіком.

Правами спадкування володіла повнолітня особа, що здійснювала їх на підставі закону або заповіту. За законом спадкування нерухомого майна провадилося за принципом майорату (старшому спадкоємцю по чоловічій лінії), «персональні» речі розподілялися пропорційно між усіма прямими спадкоємцями. За заповітом спадкодавець був цілком вільний в усіх видах спадкового майна.

У США федеративний устрій держави обумовив специфіку регуляції правових відносин. Із затвердженням незалежності тут почався процес перегляду англійського цивільного права. Загальне право збереглося як джерело. Але при цьому в кожному штаті цивільно-правові відношення могли регулюватися по-своєму. У результаті окремі штати мали свої комплекси судових прецедентів. Проте тлумачення Верховного Суду були обов'язковими для всіх штатів.

Водночас роздробленість правового порядку в США викликала потребу в цивільному законодавстві. Наприкінці XIX ст. у деяких штатах з'явилися цивільні кодекси по типу європейських. Принципи рівної правоздатності всіх громадян, проголошені в Декларації незалежності, не стали нормою життя американського товариства після здобуття незалежності. Істотна обмеженість цивільної правоздатності (негрів, індіанців, емігрантів) збереглася в багатьох окремих штатах і після війни між Північчю і Півднем. Основою цивільно-правових відносин став принцип недоторканності приватної власності. У п'ятій поправці до Конституції він був сформульований так, що «.ніяка приватна власність не повинна відбиратися для суспільного користування без справедливої винагороди» (6). Після цивільної війни в США зникли розходження в правовому регулюванні власності на рухоме і нерухоме майно. Були ліквідовані інститути не відчуженості землеволодіння і первородства. Для країни характерна повна свобода в спадковому праві. Спадщину можуть одержати при відсутності заповіту навіть самі віддалені родичі, що не підтримували ніяких відносин із спадкодавцем.

Як і в Англії, у США панував принцип свободи договірних відношень; Тому умови трудового наймання розглядалися державою як сфера приватних інтересів роботодавця і робітника і до кінця XIX ст. регулювалися винятково на основі судових прецедентів. Втручання держави в трудові відносин було пов'язано зі страйковим рухом. У 70-х роках XIX ст. у країні склався інститут так називаних договорів «жовтого собаки», згідно з якими трудовий договір формулювався так, що робітник відповідав у випадку страйку як такий, що порушив конкретну зобов'язальну статтю.

А в 1890 р. з'явився перший федеральний нормативний акт - закон Шермана, по якому страйк кваліфікувався як «порушення торгівлі і комерції», за що передбачалась матеріальна і кримінальна відповідальність (7).

Серед країн, де склалася континентальна система права, виділяється, насамперед, Франція, де процес формування буржуазного права почався безпосередньо в ході революції кінця XVIII ст. З рішучим скасуванням феодального законодавства безпосередньо встало питання про його заміну буржуазним. Тому для Франції відразу ж стала характерна кодифікація права як найбільш зручна для практичного застосування форма його систематизації.