Місце історії держави і права зарубіжних країн у системі історичних і юридичних наук, страница 6

Більшість кодифікацій Стародавнього Китаю до нас, на жаль, не дійшли. Але, джерела свідчать про існування ще в X ст. до н.е. законів Чжоу і укладення про покарання Фусін (3 тис. статей), а також в VI ст. до н.е. -"бамбукових законів" Ден Сі.

На рубежі V-IV ст.ст. до н.е. один із родоначальників легізму Лі Куй створив укладення про злочини і покарання Фацзін (Книгу законів). Його діяльність була.-продовжена Шан Яном із царства Цінь. Дальше старокитайську кодифікацію розвивали Ханьські правителі. З початком англійського володарювання в Індії (XVIII ст.) європейцям стали відомі стародавні кодифікації цієї країни. Це Закони Яджнавалкьі (III ст.), Бріхаспаті (ІП-ГУ ст.), Наради (IV-V. ст.ст.). Але, серед всіх кодифікацій особливо виділяється Манусмріті - Закони Ману (II ст. до н.е. - III ст.) як збірник норм права, найбільш чітко відображається характер староіндійських правовідносин.

В Римі в 451-450 рр. до н.е. появився перший писаний нормативно-правовий збірник - Закони XII таблиць. Вони являлися обов'язковими для всіх римських громадян і виставлялися для загального огляду на 12 мідних дошках підчас республіканських Форумів. Підчас навали галлів в 390 р. таблиці були знищені і їхній зміст (п неповному вигляді) встановлювалися вченими з фрагментів творів наступних римських мислителів.

В імператорський період римської історії з'явилися нові кодифікації. Найбільш значні із них кодекс Феодосія (прийнятий в 439 р.) і кодекс Юстініана, який вступш. в силу у 529 р. на території Візантії вже після загибелі Західної Римської імперії.

6) Індивідуально-правові акти.

До цієї групи джерел відносяться знайдені археологами, або ті, які дійшли до нас в письмовій традиції різного роду боргові записки, договори купівлі-продажу, кабальні свідчення, купчі, заставні, дарчі і т. п. Тобто документальні матеріали, які характеризують міжособисту сферу правовідносин.

Для вивчення держави права Середніх віків сучасна наука зосереджується в більш широкому крузі джерел. Серед них, крім вказаних, найбільший інтерес представляють:

1)  "Варварські правди" - збірники норм звичайного права народів раннього середньовіччя.

Найбільш відомі Саллійська, Саксонська, Алеманська, Бургундська, Ріпуарська, Баварська правди германських континентальних племен і англосаксонські правди (Закони Хлотаря і Едріка, Уітреда, Іне);.

2)  2) Кодифікаційні збірники помісного феодального права, або так звані "судебники".

Прикладом таких збірників являються "Звичаї Барселони" (1068 р.), "Звичаї феодів'' міланського вчешго Умберто де Орто (XI ст.), "Кутюми Бовезі" французького юриста Філіпа Бомантуара (XIII ст.), "Книга правосуддя" невідомого автора з французького міста Орлеана (XIII ст.), "Саксонське зерцало" германського суді Ейке фон Репхофа та інші.

3) Свободи міських законів.

Вони відрізнялися суттєвою різноманітністю. Найбільш відоме, так зване "Магдебурзьке право" - збірник законів німецького міста Магдебурга, який складався на протязі XII-XIII ст.ст. Деякі малі міста свого законодавства не мали і користувалися законами величезних міст (наприклад, Любекське міське об'єднання).

4) Збірники канонічних законів.

Вперше такий збірник був написаний в IX ст. іспанським єпископом Ісідором Севільським на основі папських декреталій (церковно-догматичних приписів). В 1 146 р. свій збірник розробив болонський монах Граціан. А в 1234 р. папські декреталії зібрали в 5 книг, які в 1317 р. були доповнені та об'єднані в збірник під н Ізвою "Кліментіна" (на честь Папи Кліментія V). З 1583 р. це законодавств.) стало офіційно називатися Сводом канонічного права.

5) Правові акти, які регулюють лєнні відносини.

До цієї групи слід віднести різного роду хартії і жалувані грамоти, які закріплювали поземельну систему сеньоріалітету-васалітету, визначали, права та обов'язки господ і зале; сних християн.

Вказані групи джерел найбільш характерні для вивчення європейської історії держави і права. В зв'язку зі специфікою суспільного розвитку Азіатське-Африканського регіону основними джерелами вивчення тут держави і права в Середи: віки залишаються окремі нормативно-правові акти правителів і кодифікацй".