Місце історії держави і права зарубіжних країн у системі історичних і юридичних наук

ЛЕКЦІЯ ПЕРША

ПРЕДМЕТ І ПЕРІОДИЗАЦІЯ КУРСУ

„ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН”

ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ЙОГО ВИВЧЕННЯ.

1. Предмет і завдання навчального курсу.

2. Місце історії держави і права зарубіжних країн у системі історичних і юридичних наук.

3. Методологія і періодизація курсу.

4. Коротка характеристика джерел і літератури для вивчення навчальної дисципліни.

І питання.

Історія держави і права зарубіжних країн в правознавстві розглядається в двох аспектах: як навчальна дисципліна в системі юридичної освіти і як наука. Вже в самій назві навчальної дисципліни висвітлюється її предмет, тобто: об'єкт вивчення і напрямок наукового дослідження. Логічно, що це держава і право зарубіжних по відношенню до України країн, розглядаються як соціальне явище і юридичні категорії, в їхньому історичному аспекті розвитку. Таке формулювання в цілому охоплює сутність нашого предмету, але, все ж таки потребує окремих пояснень, пов'язаних з завданнями курсу.

Отже, для чого майбутньому юристу, співробітнику органів внутрішніх справ знати історію держави і права зарубіжних країн? Перш за все для того, щоби, використовуючи історичні аналогії з світового досвіду державності вміти аналізувати сучасні державні і правові процеси. Ймовірність виділення історії держави і права зарубіжних країн як самостійну науку і навчальну дисципліну визначається необхідністю прогнозування майбутнього державного розвитку нашої країни, а також розробки ефективних урядових програм і прийняття прогресивних, реально діючих законів. Все це неможливе без знання загальних закономірностей і національних особливостей виникнення, становлення і еволюції основних державних і правових систем. В даний час, це тим більш актуально, що Україна проголосила стратегічну ціль свого розвитку побудови демократичної, соціальної, правової держави. Відповідно в пріоритетний круг найважливіших досліджуваних проблем попадають конкретно-історіїчні закономірності і причинно-наслідкові зв'язки в розвитку прав людини і громадянина, розподіл і взаємодія гілок державної влади, функціонування інститутів прямої і представничої демократії, приватного і публічного права.

Безумовно, розглянути в нашому курсі історію держави і права існувавших та існуючих зарубіжних країн неможливо. В цьому зв'язку доцільне уточнення російського правознавця 3. Черніловського про те, що ми "вивчаємо не всесвітню історію права", а лише "всезагальну", тобто таку, яка має справу як з найбільш загальними законами історії держави і права, так і з найбільш типічними особливостями цієї історії (1).

Стосовно, історія держави і права зарубіжних країн як наука не представляє собою сукупність фактів про минуле їхньої держави і права, її завданнями являються:

а) виявлення загальних закономірностей в розвитку держави і права;

б)дослідження механізму їхньої дії на прикладі історії окремих країн;

Такимчином, в якості предмету історії держави і права зарубіжних країн можна виділити:

1) Типові державно-правові процеси світової історії;

2) Загальні закономірності функціонування державних і правових інститутів у визначенні історичні епохи;

3) Специфічні регіональні, національні та історико-культурні особливості розвитку держави і права.

В даному контексті визначається практична значимість науки і необхідність вивчення навчальної дисципліни - вироблення на основі світового історичного державно-правового досвіду конкретних сучасних рекомендацій у сфері:

а) внутрішньої і зовнішньої політики;

б) юриспруденції в цілому;

в) окремих галузей права.

II питання.

Отже, із визначення предмету історії держави і права випливає, що дана наука правова, юридична, але, в той же час, еволюція держави і права проходила в руслі загальнолюдської історії, загальносоціального розвитку. В цьому зв'язку необхідно встановити місце історії держави і права зарубіжних країн в системі історичних та юридичних наук. Всеоб'ємність і багатогранність історії люд ства викликала появу цілого комплексу історичних наук, які мають основний та прикладний характер і можуть мати суттєві відмінності у визначенні предмету. Але, всі вони об'єднанні принципом історизму, своєрідним поглядом назад в минуле. В цьому плані історія держави і права зарубіжних країн не являється виключенням. В періодизації вивчення держави і права як складової частини суспільних відносин вона тісно пов'язана з археологією, етнографією, геральдикою, історією Стародавнього світу, Середніх віків, Новою і Новітньою історією. В регіональному аспекті - з історією континентів і окремих країн.

Все ж таки, на відміну від загальної історії, правова наука не може досліджувати суспільство в загальному. Вона концентрує свою увагу на системі державних закладів, їх специфічної діяльності, правових категоріях. Стосовно, самостійністі історії держави і права зарубіжних країн між історичними науками визначається більш конкретним і вузьким об'єктом дослідження. А виключення, або навіть феноменальність такого явища в суспільному житті, як держава і право, визначає доцільність особливого вичленування історико-правових наук, до яких в повній мірі відноситься історія держави і права зарубіжних країн.