Теорія організації виробництва. Техніко-організаційний рівень виробництва, страница 9

По-друге, необхідна система показників. Окремі показники не утворюють взаємопов'язаної сукупності, якщо, характеризуючи з різних боків підприємство, не пов’язані між собою строгими функціональними залежностями.

Система окремих показників ТОРВ повинна містити такі групи показників (наведена їх загальна структура):

1 Показники засобів праці:

а) рівень техніки;

б) рівень технологій.

2 Показники цілеспрямованої діяльності людини в процесі виробництва:

а) рівень організації виробництва;

б) рівень організації праці;

в) рівень управління.

3 Показники, які характеризують предмети праці.

Процедура формування системи показників передбачає:

-  виявлення і класифікацію показників;

-  ранжування показників і добір найбільш значущих з них, які характеризують більшість властивостей виробничої системи (відповідно до принципу Парето: «…з точки зору характеристик системи істотні лише деякі з безлічі факторів... у більшості систем 20 % факторів визначають 80 % властивостей системи, а інші 80% факторів визначають лише 20 % її властивостей»);

-  об’єднання окремих показників у систему шляхом виявлення їх зв’язку з обраним критерієм ефективності діяльності підприємства (мінімум витрат, прибуток, дохід, продуктивність праці тощо); показники, зв’язок яких з обраним критерієм був установлений, входять до системи, інші - ні;

-  обґрунтування оптимальних значень показників, які входять до системи (оптимізація обраних показників). Складність вирішення цього питання – відсутність загальноприйнятих підходів до визначення оптимальних значень показників ТОРВ, тому як оптимальні, як правило, беруть найкращі значення показників, що були досягнуті в рамках галузі або підприємства. Іноді використовують експертний метод.

Разом з тим за допомогою системи окремих показників неможливо дати однозначну відповідь про реальну величину ТОРВ, порівняти його зі значеннями ТОРВ інших підприємств. Тому характеристика ТОРВ може проводитися як за допомогою системи показників, так і шляхом однозначної оцінки. При цьому однозначна оцінка може ґрунтуватися на використанні або комплексного показника, що агрегує в собі окремі показники, які входять до системи, або ж проводитися на основі обраного із системи одного узагальнюючого (головного) показника.

Метод розрахунку комплексного показника ТОРВ («метод Коломієць Р.О.»):

 ,                                     (1.2)

де K_j – комплексний показник ТОРВ підприємства (цеха); x_ij – фактичне значення i-го окремого показника ТОРВ на j-му підприємстві (цесі);  - еталонне значення  i-го окремого показника ТОРВ для групи однорідних підприємств (цехів); β_{i –} коефіцієнти значущості окремих показників ТОРВ (визначаються з рівняння регресії в стандартизованому вигляді, яке виражає залежність показника - критерію ефективності діяльності підприємства від окремих показників); i = 1, 2, …, m – кількість окремих показників ТОРВ, які впливають на показник – критерій ефективності діяльності підприємства (дивись вище процедуру формування системи показників).

0<K_j<1

При ідеальному ТОРВ K_j = 1

1.5.2 Узагальнюючий показник, що характеризує стан виробничої системи

Для організації виробництва надзвичайно важливим узагальнюючим показником є коефіцієнт закріплення операцій Кзо.

Коефіцієнт закріплення операцій (Кзо) характеризується відношенням числа найменувань усіх різних технологічних операцій, виконаних або таких, що підлягають виконанню протягом місяця, до числа робочих місць.

 ,                           (1.3)

де П_oi – число найменувань технологічних операцій, виконаних (або таких, що підлягають виконанню) на i-му робочому місці протягом місяця; i = 1, 2, …, S – число робочих місць первинних виробничих ланок.

 ,                                      (1.4)

N_j – місячна програми випуску j-ї продукції; t_j – планова трудомісткість j-ї продукції; Ф – дійсний місячний фонд часу робочого місця в одну зміну; К_в – коефіцієнт виконання норм.

Допущення, прийняті при формуванні формули (1.3):

1) число робочих місць дорівнює числу робітників;

2) береться однозмінна робота устаткування.

З другої частини формули (1.3) видно, що показник Кзо синтезує в собі багато параметрів продукції й елементів виробництва: N_j – характеризує програму випуску продукції; t_j – трудомісткість, яка обумовлена конструкторсько-технологічними особливостями продукції, оснащеністю виробництва; К_в – відбиває особливості нормування, складність виконуваних робіт;  - відбиває систему оперативно-виробничого планування, методи комплектування партій деталей і т. ін.

Тобто, встановлення оптимального значення Кзо, що забезпечує досягнення мінімуму витрат на виробництво рівнозначне вибору визначального параметра рівня організації виробництва.

Отже, показник Кзо багатовимірний і тому придатний для опису такого багатомірного об’єкта, як підприємство. Очевидно також, що Кзо, акумулюючи в собі найважливіші характеристики організації виробництва, все-таки не відбиває всієї сукупності її властивостей. Саме цим пояснюється те, що вибір Кзо як визначального, узагальнюючого показника ТОРВ не виключає, а навпаки, - потребує існування цілої системи показників, односпрямованих із Кзо, що відбивають різні сторони організації виробництва.

Параметри, що впливають на Кзо

Перша група: параметри конструктивно-технологічного порядку: коефіцієнт підготовчо-завершального часу, число операцій, норми часу на операції, число найменувань виробів.

Друга група: об’ємні параметри, що характеризують «статику» виробничого процесу: явочна чисельність основних робітників, фонд часу робітника, програма випуску, коефіцієнт виконання норм, число робочих місць.

Третя група: календарні параметри, що визначають динаміку виробничого процесу: розмір і ритм партії виробів, ритм випуску виробу, коефіцієнт міжопераційного часу, тривалість виробничого циклу партії виробів.

1.5.3 Типи виробництва, їх техніко-економічна характеристика