Механізм реалізації регіональної економічної політики. Вільні економічні зони та прикордонне співробітництво

аналіз економічного потенціалу регіону, за якого необхідно брати до уваги сукупність матеріальних факторів життєдіяльності – ресурсне забезпечення, природно-географічне положення, виробничо-іноваційні можливості, трудовий потенціал тощо. Окремі види матеріальних факторів виявляються по-різному – у вартісній чи натуральній формі або у вигляді якісних характеристик. Тому варто дати узагальнену оцінку економічному, соціальному і економічному добробуту конкретної території, її ресурсної забезпеченості.

Стан економічного потенціалу і динаміка показників розвитку об'єктивно покажуть напрям управлінської стратегії, вкажуть на слабкі та сильні місця регіону порівняно з іншими суб'єктами держави. Обсяг ресурсів і величина чистих активів підприємств у розрахунку на одну особу, що мешкає в даному регіоні, дозволить обгрунтувати розміри трансфертів. Тому повинна бути скрупульозна оцінка, з одного боку, економічного потенціалу регіону, з іншого – індикаторів соціально-економічного розвитку.

Індикатори соціально-економічного розвитку – найважливіші показники життєзабезпечення населення, на рівень яких необхідно вийти за певний проміжок часу. По суті вони є плановими орієнтирами і можуть бути використані в якості інструментів управління господарством. Їхній мінімальний набір можна представити так:

– індикатори економічного розвитку – обсяги і темпи зростання виробництва, структура виробничих витрат (матеріальних, на оплату праці), рентабельність, податкове навантаження, сальдо платіжного балансу, інвестиційна активність;

– соціальні індикатори – рівень розвитку невиробничої сфери та динаміка джерел її змісту, зайнятість населення і оцінка рівня безробіття, динаміка номінальних і реальних доходів населення та структури їх витрат, показники соціальної підтримки населення;

– загальні показники – оцінка рівня і чинників інформації, доходи і витрати суб'єктів господарювання (населення, товаровиробників сфери нематеріальних послуг, регіонального бюджету), основні параметри економічного регулювання соціально-економічних процесів у регіоні.

У якості показників регіонального управління використовують:

– співвідношення валового регіонального продукту до грошових накопичень;

– відповідність грошових накопичень обіговим засобам підприємств без урахування запасів матеріальних цінностей;

– співвідношення виробки на одного працівника до величини чистих активів, які припадають на одного зайнятого в управлінні;

– частка чисельності апарату управління в регіоні до загальної чисельності робітників і службовців у підприємствах усіх форм власності;

– питома вага затрат на управління у ВНП регіону.

За сучасних умов роль економічного регулювання різко зростає, що не означає повного зникнення адміністративного