Основними елементами матеріальної форми національного багатства насамперед є: виробничий капітал, у структурі якого вирізняють основний і оборотний капітал; основний капітал сфери нематеріального виробництва (школи, лікарні, культурно-освітні і спортивні об'єкти, житлові будинки); резерви капітальних благ (законсервовані запаси основного капіталу); майно домашніх господарств (індивідуальне житло, засоби праці і предмети тривалого використання — автомобiлi, меблі, побутова техніка тощо), а також запаси і резерви споживчих благ.
До складу національного багатства відносять і природні ресурси країни, котрі залучені до господарського обороту (земля, надра, вода, ліси, атмосфера, клімат). Корисні копалини, які лише розвідані, а тим більше потенційні, до складу національного багатства не входять.
Основними елементами нематеріальної форми національної багатства є духовні і культурні цінності (нагромаджений виробничий досвід, освітній потенціал нації, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, інтелектуальний рівень та ін.).
Якщо країна втрачає своє інтелектуальне багатство внаслідок еміграції провідних учених і спеціалістів, як це нині спостерігається і в Україні, і в інших країнах СНД, вона безповоротно втрачає певну частину ВВП, а отже, і можливості в нагромадженні більшого національного багатства. Те саме спостерігатиметься і при зниженні інтелектуального рівня нації, а саме: у разі погіршення якості навчання, скорочення асигнувань на науку та освіту тощо.
Національне багатство включає в себе також ті елементи, які перебувають в інших країнах, але належать уряду, організаціям та окремим особам.
Величина національного багатства, як правило, зростає в нормальних мирних умовах і зменшується під час війн, смут, потрясінь. Так, під час другої світової війни СРСР втратив третину національного багатства. Національне багатство також втрачається і в умовах глибоких економічних криз, як, наприклад, в Україні протягом 90-х pp. XX ст. Статистика національного багатства потребує його спеціального аналізу, а саме аналізу обсягу, структури, динаміки. Але, на жаль, статистичні щорічники не дають поки що належної інформації.
Національне багатство є важливим показником економічної могутості країни та джерелом її соціально-економічного прогресу.
Далі слід вивчити механізм кругообігу ВВП, ресурсів і доходів, розглядаючи його в контексті економічного відтворення. У ринковій економіці все виробляється для продажу на ринку. У масштабі суспільства ринок складається з двох протилежних, але взаємопов'язаних між собою підсистем сукупного попиту і сукупного пропонування.
Сукупний попит — це реальний обсяг національного виробництва, який споживачі — домогосподарства, підприємства і держава — готові купити за будь-якого можливого рівня ціни. За iнших рівних умов чим нижчий рівень цін, тим більшу частину реального обсягу національного виробництва захочуть придбати внутрішні споживачі та зарубіжні покупці. І навпаки, чим вищий рівень цін, тим менший обсяг національного продукту вони побажають купити. Таким чином, і на рівні суспільного ринку існує зворотна залежність між рівнем цін і реальним обсягом національного виробництва, на який пред'являється попит.
P
Y
Рис.16.2 Сукупний попит.
Сукупне пропонування характеризує рівень реального обсягу національного виробництва за кожного можливого рівня ціни. Бiльш високі рівні цін створюють стимули для виробництва додаткової кількості товарів і пропонування їх для продажу. Тому залежність між рівнем цін і обсягом національного виробництва є прямою, або позитивною.
P
Y
Рис.16.3. Сукупна пропозиція.
Для того щоб весь рiчний суспiльний продукт був реалiзований, необхiдна повна рiвновага мiж суспiльним попитом i суспiльною пропозицiєю.
В аспектi процесу вiдтворення в полiтекономiї нинi прийнято говорити також про економiчний кругообiг ВВП, ресурсiв i доходiв.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.