Політична економія: Навчальний посібник (Теми 16-27: Форми суспільного продукту в процесі відтворення. Економічний аспект глобальних проблем), страница 5

У СНР залежно від способу одержання доходу НД розподіляють на п’ять основних складових:

-    оплата праці (73%), що включає заробітну плату та премії;

-  доходи власників (7%) – доходи некорпоративних підприємств;

-  рентний дохід (2%) - прибуток, одержуваний власниками нерухомості, включаючи умовно нараховану орендну плату, які вони "сплачують" самі собі;

-  прибуток корпорацій (11%) - прибуток, який залишається в розпорядженні пiсля обов'язкової плати;

-  чистий процент (7%).

Отже, національний дохід можна розглядати як показник того, скільки коштує суспiльству одержання його національного обсягу виробництва. НД можна прямо одержати додаванням заробітної плати, ренти, процента, доходів некорпоративного сектора та прибутків корпорацій.

Особистий дохід (ОД)

Особистий дохід (дохід одержаний) і національний дохід (дохід зароблений) вiдрiзняються один від одного тому, що частина заробленого доходу - внески на соціальне страхування   (податки  на  заробітну  плату),  податки  на  прибуток корпорацій і нерозподілений прибуток корпорацій - фактично не надходить до домогосподарств. Навпаки, деяка частина доходу, яка надходить до домогосподарств, наприклад трансфертні платежі, не була поточно зароблена.

Таким чином, переходячи від національного доходу як міри заробленого доходу до особистого доходу, потрібно із національного доходу вирахувати ці три види доходiв, якi зароблені, але не одержані, а також додати доходи одержані, але не заробленi, тобто які не є результатом поточної трудової діяльності.

Розрiзняють поняття виробленого та використовуваного доходу. Використовуваний дохід (ВД) - це та частина доходу, якою домогосподарства остаточно володіють і ділять між споживанням (С) і заощадженням (S), тобто

ВД=С+S.

Спiввiдношення ВВП, ЧВП, НД, ОД і ВД узагальнені в таблицi (дані умовні):

4. Нацiональне багатство, його структура i проблеми вiдтворення. Проблеми розширеного вiдтворення нацiонального багатства в Українi

Складовою суспільного виробництва є національне багатство. Воно являє собою сукупність матеріальних благ, нагромаджених суспільством за всю його історію. Іншими словами, національне багатство — це все те, чим володіє країна сьогодні — все матеріальне багатство суспільства. Таке тлумачення національного багатства дається в сучасній економічній літературі та статистиці. Але дискусії щодо визначення національного багатства і його структури тривають.         

Сучасна економічна теорія все частіше критикує тезу про матеріальний зміст багатства і висловлюється за його уточнення і доповнення новими елементами. Це пов'язано з тим, що в наш час у розвинутих країнах відбувається посилення гуманістичних тенденцій у теорії і практиці господарювання. Розвиток суспільства розглядається в єдності матеріальних, духовних, етнічних і культурних цінностей. Тому особливої актуальності в сучасних умовах набувають дослідження, формування і розвиток нематеріальних форм багатства, пов'язаних з людиною.

Нематеріальне багатство суспільства — це ті його елементи, що перш за все визначають якість робочої сили, — науково-технічний, освітній, культурний потенціал.

Таким чином, у широкому розумінні національне багатство включає в себе як матеріальне, так і нематеріальне багатство країни.