Методичні вказівки до організації та проведення навчальної (геодезичної) практики студентів, страница 9

Друга група з теодолітом прямує на Уг1 і над кілком що закріплює його, встановлює, центрує і приводить в робоче положення теодоліт. На відстані від Уг1 у напрямі траси група закріплює точку наступного повороту і на сторожці її робить напис: «Уг2 - лівий».

Виставивши на ГК0 і Уг2 рейки (віхи), група вимірює повним прийомом горизонтальний кут. По бусолі, прикріпленій до теодоліта, вимірюють магнітний азимут першого прямого відрізку траси. По виміряному горизонтальному куту група обчислює кут повороту θ і заносить його в пікетажну книжку.

Після цього по заданому викладачем радіусу повороту і куту повороту θ визначають основні елементи кривої по формулах приведених в пікетажному журналі.

Потім обчислюють пікетажні позначення початку і кінця кривої. Усе обчислення зводять в спеціальну відомість (Додаток Г).

Далі обидві групи працюють разом по розбиттю кривої в головних точках. Від Уг1 відміряють назад і вперед по трасі відрізок Т. Отримані точки означають на місцевості почало кривої і кінець кривої - ПК і КК.

Точки ПК і КК закріплюють кілками, а на сторожках відмічають пікетажні позначення (Додаток Е). Від будь-якої із сторін виміряного кута, бісектриса якого спрямована у бік центру теодолітом відкладають кут і у напрямі візирного променя, у бік центру відміряють відрізок Б. Отриману точку, що означає також буквою Б, закріплюють кілочком і сторожком з написом «Уг1Б».

Маючи пікетажне позначення точки КК, відміряють від неї вперед по новому напряму траси недостатню кількість метрів до наступного пікету, який закріплюють, як і попередні пікети.

Друга група переходить з теодолітом на Уг2 і так далі.

2.2. Зйомка ситуації. Пікетажна книжка

Одночасно з розбиттям пікетажа знімається смуга місцевості по 20 м в обидві сторони від лінії траси. Зйомці підлягають межі угідь: лугів, лісів, річок. Знімаються дороги, окремі будови, лінії електропередачі і зв'язку і так далі. Зйомку виконують переважно способом створів і перпендикулярів. Застосовують також кутові і лінійні зарубки. Результати промірів заносять в пікетажну книжку.

Зазвичай пікетажні книжки (Додаток Д) виготовляють з міліметровки або з паперу в клітину. У учбових нівелірних журналах іноді відводять вільну другу половину розвороту для пікетажної книжки і розграфлюють її в клітину, надаючи кожній клітині довільний, але зручний масштаб, наприклад в одній клітинці 5, 10 або 20 метрів. Передусім в книжці зображують у вигляді прямої лінії трасу. Кути повороту траси зображують стрілками, спрямованими у відповідні сторони. На лінію траси наносять пікетні і плюсові точки справа підписують їх цифрові позначення. Поряд з кутами повороту показують елементи кривої і пікетажні позначення головних точок ПК, Б і КК. Відмічають перетин траси дорогами, річками і так далі. Записують румб першого прямого відрізку траси. Уздовж лінії траси стрілками показують напрям водостоку. Замальовують ситуацію і заносять результати усіх промірів при її зйомці, схему прив'язки до постійних предметів, дають зарисовку зовнішнього вигляду цих предметів.

2.3. Загальні зауваження по нівелюванню траси.

Порядок роботи на станції.

Черговою роботою після розбиття пікетажа і кривих є нівелювання траси. Для цієї роботи бригаді необхідно мати:

1) нівелір з штативом;

2) нівелірні рейки, 2 шт.;

3) топор;

4) рулетку для продовження зйомки подробиць;

5) журнал нівелювання;

6) пікетажну книжку;

7) олівець;

8) лінійку;

9) польову сумку.

Якщо при розбитті пікетажа було допущено відставання зйомки подробиць, то її можна продовжувати в процесі нівелювання траси. Якщо при розбитті пікетажа прийнято розрізняти дві групи точок - пікетні і плюсові, то при виконанні нівелювання розрізняють єднальні точки і проміжні. Принципи ділення точок при розбитті траси і при нівелюванні різні. Тому як пікетні точки, так і плюсові, можуть при нівелюванні стати єднальними або проміжними. Проте, прагнуть до того, щоб пікетні точки при нівелюванні були єднальними, а плюсові - проміжними. При прокладенні нівелірного ходу на кожній установці нівеліра (станції) нівелюють дві точки - задню і передню. З переходом на наступну станцію, передня точка минулої станції стає задньою точкою нової станції. Точки, які при переході з однієї станції на іншу з передніх стають задніми, називають єднальними. До єднальних точок також відносять початкову і кінцеву точки ходу. Єднальним точкам приділяють особливу увагу, оскільки помилка, допущена при нівелюванні будь-якої пари цих точок, передається по усьому ходу. Усі інші закріплені на трасі точки, розташовані між єднальними називають проміжними. У нівелірних ходах для передачі відміток усі точки є єднальними. У даних ходах, технічне нівелювання проміжних точок роблять з тих же станцій, що і єднальних, але відліки беруть по одній стороні рейки.