Методичні вказівки до організації та проведення навчальної (геодезичної) практики студентів, страница 4

к) для точнішого позначення центру пунктів в кілки іноді забивають цвяхи шляпками до рівня з торцевою поверхнею кілка;

л) розміри кілків залежать від міцності грунту, їх довжина може бути в межах 15 - 30 см.

1.2.  Вимірювання відстаней між пунктами

Після рекогностування приступають безпосередньо до зйомки, яка полягає у вимірюваннях відстаней між пунктами полігону, горизонтальних кутів між сторонами полігону, зйомці ситуації (подробиць) і прив'язці до пунктів опорної геодезичної мережі (твердим пунктам).

Горизонтальні кути вимірюють теодолітом. Пункт полігону зі встановленим для виміру горизонтального кута теодолітом називають станцією. Цикл робіт, що виконуються бригадою на кожній станції, постійний. На кожній станції бригада розбивається на дві групи: одна займається виміром горизонтального кута, інша - виміром відстаней між станцією і заднім пунктом, між станцією і переднім пунктом. Потім бригада знову об'єднується для виконання зйомки подробиць.

Приклад станції 4 (рис. 3) дозволяє розглянути процес виміру відстаней мірною стрічкою. У роботі беруть участь два вимірювальника і один - що веде польові зарисовки (абрис). На пункті 4 вимірювання горизонтального кута бригада встановлює теодоліт, а на пунктах 3 і 5 - вішки. Вішки встромляють в грунт, по сусідству з кілочками в напрямі від станції.

Стрічку розмотують, і перший вимірювальник, узявши п'ять шпильок і залишивши одну задньому, за ручку простягають її у напрямі до вішки 3.

Задній вимірювальник повільно, у міру руху переднього, розмотує стрічку, не допускаючи петель і «жучків».

Рис.3. Схема вимірювання відстаней та горизонтальних кутів

Коли стрічка розмотана, задній вимірювальник підтягує кінець стрічки до кілка 4, встромляє в центр кілочка шпильку і закріплює за неї гачок стрічки. Притримуючи шпильку у вертикальному положенні однією рукою, задній вимірювальник іншою рукою сигналізує передньому, щоб він, витягнувши стрічку, зачепив її за шпильку і увіткнув шпильку в грунт точно в створі лінії 4 - 3. Перед останнім натягненням стрічки її злегка струшують. Після натягнення стрічки і закріплення шпильки переднім вимірювальником задній витягає шпильку з кілка 4, передній вимірювальник виводить стрічку із зачеплення з увіткненою їм шпилькою, і обоє вимірювальника, дотримуючись постійного інтервалу, рухаються із стрічкою у напрямі вішки 3. Задній вимірювальник, дійшовши до шпильки, залишеної переднім вимірювальником, закріплює на ній кінець стрічки, як це він робив на кілці 4. Далі процес виміру триває так само. Витративши усі шпильки, передній вимірювальник звертається за ними до заднього, який збирав їх. Кількість збираних шпильок має бути однакова і рівна п'яти. Момент передання шпильок відповідає відстані, рівній 100 м.

При добіганні кінця вимірюваної лінії передній вимірювальник простягає

стрічку вперед за кілок 3, а потім, поклавши стрічку, підходить до кілка 3, натягує стрічку і відлічує відстань від останньої увіткненої шпильки до центру кілка з точністю до сантиметра. Кількість вільних шпильок, що залишилися у заднього вимірювальника, вказує на кількість цілих стрічок після останньої передачі. Шпилька, увіткнена в грунт, не враховується. Отриману відстань записують в абрис, який веде третій член групи вимірювальників. Таким самим чином бригада вимірює і відстань від станції 4 до пункту 5. На кожній станції вимірюють одну відстань назад, іншу - вперед. Усі сторони полігону виявляються виміряними двічі - вперед і назад. Для кожної лінії результати обох вимірів порівнюють. Якщо різниця результатів вимірів не перевищує 1/2000 виміряної відстані, то досягнута точність вимірів вважається допустимою.

1.3.  Вимірювання горизонтальних кутів