Методичні вказівки до організації та проведення навчальної (геодезичної) практики студентів, страница 5

При установці теодоліта на станції для виміру горизонтальних кутів його обов'язково центрують, тобто вертикальну вісь обертання приводять до прямовисної лінії, що проходить через центр кілка, що означає пункт. Центрування (залежно від марки теодоліта) виконують або схилом, або за допомогою спеціального оптичного пристрою (оптичного схилу). Точність центрування 3 - 5 мм. Для забезпечення такої точності, центрування виконують в комбінації з приведенням вертикальної осі обертання до прямовисної лінії. Як відомо, вертикальну вісь обертання приводять до прямовисної лінії за допомогою підйомних гвинтів і рівня при горизонтальному колі. Якщо виявиться, що підйомними гвинтами не вдається добитися такого положення, при якому бульбашка рівня знаходилася б на середині при обертанні горизонтального кола, то треба зробити першу повірку теодоліта.

Якщо від станції виходить не більше двох напрямів, горизонтальні кути вимірюють способом прийомів. Вимір кутів способом прийомів розглядається на прикладі станції 4 (рис. 3). Після центрування теодоліта і приведення вертикальної осі до прямовисної лінії при закріпленому лімбі і КП візують на вішку, встановлену на задньому пункті 3. Точне візування хреста сітки ниток на вішку обов'язково виконують тільки навідними гвинтами алідади і труби. Помітимо, що наведення виконують на основу видимої частини вішки: за наявності кривизни і відхилення вішки від вертикалі візування на інші точки вішки можуть привести до великої величини помилки вимірювання кута. Після точного наведення беруть відлік в градусах і хвилинах по горизонтальному колу. Відліки записують у польовий журнал виміру горизонтальних кутів (додаток Б). Нехай цим відліком в нашому прикладі буде 25° 37'. Далі, не відкріпляючи лімба, так само візують на вішку 5 і отримують відлік 15° 30'. Маючи відліки на задній і передній пункти, визначають значення вимірюваного кута по напівприйому КЛ, керуючись правилом: правий по ходу кут дорівнює відліку на задню точку мінус відлік на передню, а лівий кут - відліку на передню точку мінус відлік на задню. У нашому прикладі нас цікавить правий кут, оскільки він є внутрішнім кутом полігону. Його значення дорівнює 10° 07'. Помітимо, що якщо при обчисленні кута в напівприйомі виходить негативний результат, то до нього додають період 360°.

Далі виміри продовжують при напівприйомі КП, для переходу на який, відкріпивши алідаду, повертають її приблизно на 180° і повертають через зеніт зорову трубу. Роботу при напівприйомі КП виконують в такій же послідовності, як і при напівприйомі КЛ. За остаточний результат приймають середнє значення кута з двох напівприйомів. Його значення дорівнює 10° 07,5'. На розбіжність значень кута, отриманих в різних напівприйомах, дотримуються допуску: розбіжність не повинна перевищувати подвоєну точність приладу. При недотриманні цього допуску увесь прийом переробляють, а записи по забракованому прийому закреслюють однією діагональною рисою.

У тих випадках, коли від станції виходить більше двох напрямів, кути вимірюють способом кругових прийомів [1].

Якщо з одного пункту спостерігається більше двох напрямів, то часто застосовують спосіб кругових прийомів. Для виміру кутів цим способом необхідно виконати наступні операції:

— при КЛ встановити на лімбі відлік, близький до нуля, і навести трубу на перший пункт; узяти відлік по лімбу.

— обертаючи алидаду по ходу годинникової стрілки, навести трубу послідовно на другий, третій і так далі пункти і потім знову на перший пункт; кожного разу узяти відліки по лімбу.

— перевести трубу через зеніт і при КП навести її на перший пункт; узяти відлік по лімбу.

— обертаючи алідаду проти ходу годинникової стрілки, навести трубу послідовно на (n — 1), третій, другий пункти і знову на перший пункт; кожного разу узяти відліки по лімбу. Потім для кожного напряму обчислюють середні з відліків при КЛ і КП і після цього — значення кутів відносно першого (початкового) напряму.