Філософія духовного буття. Концепції свідомості, страница 5

Свідомість (наша власна) прозора для її сприйняття нами ж таки. Ми усвідомлюємо зовнішнє, свої внутрішні переживання, але не саму свідомість. Як і бачимо не саме бачення. Це властивість ідеального, образного взагалі. Воліємо, але як волю саму сприйняти? “Що таке свідомість? Свідомо бажати заснути – вірна безсонниця, свідома спроба відчути роботу власного травлення їжі – вірний розлад його іннервації. Свідомість – отрута, засіб самоотруєння для суб’єкта, який застосовує його на собі. Свідомість – світло, що йде назовні, свідомість освітлює перед нами дорогу, щоб не спіткнутися. Свідомість це запалені фари попереду рухомого потягу. Поверніть їх світлом усередину й відбудеться катастрофа” (Пастернак Б. Доктор Живаго.//Новый мир, 1988, № 1, с. 48).

Проблеми свідомості:

Свідомість і об’єктивний світ. Матеріальне – ідеальне.Дуже підозріла фраза К. Маркса стосовно того, що ідеальне – це матеріальне, перенесене у голову людини й перетворене у ній. Невірно й тому, що ідеального багато поза людською головою. Ідеальне зовсім не обов’язково усвідомлюється в мисленні. Предметний зміст свідомості – це далеко не сама свідомість. Інтенція – предметна віднесеність (співставлення). Будь яка думка є думкою про щось предметно змістовне. Для інтенції треба потенції.

Свідомість як властивість “мозку” (нервової системи, “високоорганізованої” матерії).

Матеріальний субстрат свідомості. Психічне – фізіологічне. Мозок і відображення світу. Еволюція відображення як атрибуту матерії. Та чи справді свідомість – лише вища форма відображення? Чи має тут сенс взагалі говорити слово “вища” (воно лише заплутує суть)? Вища форма відображення – психічне, а не свідоме (образне, а не смислове). Відносно психіки свідомість – це щось апріорне. Щось таке мав на увазі Дунс Скот, коли стверджував, що “матерія мислить”. Є версії про інше походження і генезис свідомості, чинники її виникнення й розвитку.

Риси свідомості як вищої форми відображення світу:

Цілеспрямованість, абстрагованість (варіабельність, продуктивне уявлення занурює умовно-абстрактні образи в поглиблений безумовний світ), опосередкованість, узагальненість, передбачення, творча активність (генерування нових ідей, “випереджаюче відображення” й передбачення, регуляція практичної діяльності).

Свідомість і пізнавальний образ. Знак і значення. Соціокультурні й культурно-історичні чинники свідомості. Ейдоси. Образна виразність і спрямованість свідомості. Знання – тлумачення досвіду, розкриття метафізичного бачення в логічних образах і поняттях. Віруюча людина усвідомлює не так як атеїст, тому й пізнає не так.

Джерело і сутність свідомості. Джерело знання не в суб’єкті й не воб’єкті, а у їх взаємодії. Інша справа – свідомість: його джерело – саме Буття. Bewusste Sein. Сенсова якість самовияву Універсуму (його самопізнання через Людину). Гегель неправий лише стосовно панлогізму, але не об’єктивізму ідеального. Свідомість можливо і продукт, але не матерії лише, а всього Універсуму, цілісного Буття. Не мозок продукує свідомість, бо ж він лише інструмент. Друкарська машинка відбиває текст, але ж не вона творить і .диктує його.

До свідомості, звичайно причетний не лише природний, але й соціальний Космос: праця, мова, спілкування – справді її джерела, але й вона – передумова їх самих.

Точки зору на природу свідомості: гілозоїзм, матеріалізм, ідеалізм, дуалізм, вульгарний матеріалізм, фрейдизм, феноменологія т. ін.

13.3.  Психоаналітичні концепції свідомості.

Зигмунд Фрейд (1856-1939). Біологізаторська теорія психічного. Три рівні: Id – Ego – Superego. Принципи психічного життя: задоволення і реальності. Задоволення (насолода) має дві сили: Ерос і Танатос. Безсвідомо реалізовані (приховані) імпульси. Постулат про наявність строгої детермінації у протіканні психічних процесів. Наступна поведінка індивіда розглядається як залежна від попередніх онтогенетичних стадій і способів адаптації. Щоб знати, чому зараз так чинить людина, треба вивчати минуле, особливо психосексуальні аспекти раннього дитинства.