Для розширення охопленої куточком області можна користуватися клавішею "Пробіл":
Наступний уведений символ застосовується до всієї охопленої курсоромом області, так, наприклад, якщо виділено суму чисел і потім уводиться символ ділення "/", то в чисельнику виявляються обоє числа
Для обчислення будь-якого вираження досить установити після нього оператор виводу (знак рівності =).
1.3. Змінні
Призначення змінних в MathCAD відповідає призначенню змінних у математиці. Змінні мають імена (ідентифікатори). Завдання змінним значень називається присвоюванням. Воно виконується оператором присвоювання :=, наприклад [3]:
A := 14.
Якщо змінній присвоюється значення оператором :=, то таке присвоювання є локальним. Однак за допомогою знака º визначається глобальне присвоювання. У цьому випадку змінна одержує задане значення незалежно від того, у якому місці документа стоїть оператор глобального присвоювання.
1.4. Ранжировані змінні
Часто виникає необхідність у завданні деякого впорядкованого ряду значень, для цього використовуються ранжировані змінні. Такі змінні мають множинні значення. Якщо потрібно задати ряд чисел із кроком d, то ранжирована змінна записується в такий спосіб [1]:
X := Xstart, Xstart + d .. Xend.
Тут Xstart – початкове значення змінної, Xend – кінцеве значення змінної.
1.5. Робота з масивами даних
Ранжирована змінна відрізняється від вектора тим, що неможливо використання її окремих значень – вона існує "вся відразу", до окремих її значень доступу немає. Для того щоб мати можливість доступу до кожного значення змінної з декількома компонентами, вона повинна бути задана у вигляді масиву – одномірного (вектора) або двомірного (матриці). У цьому випадку кожним елементом масиву можна оперувати як змінною.
Масив, як і будь-яка інша змінна, задається ім’ям. Місце розташування елемента визначається одним індексом для вектора або двома індексами для матриці. Для уведення індексу використовується знак "[" – пряма відкриваюча дужка. У відношенні індексованих змінних діють такі ж правила присвоювання і виводу, як і для звичайних змінних, наприклад:
, .
1.6. Вбудовані функції
MathCad має безліч убудованих елементарних, спеціальних і статистичних функцій. Для полегшення уведення функцій на стандартній панелі інструментів є кнопка f(x), що виводить вікно з повним переліком функцій, розбитим на тематичні розділи. Нижче наведено короткий опис функцій, які використаються при виконанні лабораторних занять.
1.7. Тригонометричні і зворотні тригонометричні функції
sin(z), cos(z), tan(z) – синус, косинус і тангенс скалярного числа z, вимірюваного в радіанах.
asin(z), acos(z), atan(z) – арксинус, арккосинус і арктангенс скалярного числа z. Число, що повертає, виміряється в радіанах.
1.8. Функції комплексного аргументу
Re(z), Im(z) – виділення реальної і мнимої частин комплексного числа z;
arg(z) – обчислення аргументу комплексного числа z;
|z| – повернення модуля комплексного числа z.
1.9. Перетворення Фур'є
fft(v) – виконує БПФ для даних, представлених дійсними числами – значеннями вихідного вектора v, що має 2m складових, де m – ціле число. У противному випадку виводиться повідомлення про помилку – невірному розмірі вектора. Повертає вектор, що складається з 1+2m-1 елементів.
ifft(v) – реалізує зворотне БПФ для вектора v. Вектор повинен складатися з 1+2m-1 елементів, де m – ціле число. Повертає вектор, що складається з 2m елементів.
cfft(A) – виконує пряме перетворення Фур'є для вектора A з комплексними елементами. Якщо A – матриця, реалізується двомірне перетворення.
icfft(B) – виконує зворотне перетворення Фур'є, при якому B є вектором або матрицею з комплексними елементами.
1.10. Функція умовних виразів
Синтаксис запису умовної функції виглядає в такий спосіб:
if (умова, вираз_1, вираз_2)
якщо в цій функції умова виконується, тоді буде обчислюватися і повертатися вираз_1, у противному випадку – вираз_2.
Приклад застосування функції if:
.
1.11. Векторні і матричні функції
length(V) – повертає кількість елементів вектора;
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.