Індуктивний метод – виклад матеріалу від окремого до загального. Промовець починає виступ з окремого випадку, а потім підводить слухачів до узагальнень і висновків;
Інтонація – ритмічно-мелодійна особливість мовлення, різні співвідношення кількісної зміни тону, тембру, інтенсивності, довготи звуків.
Історичний метод – виклад матеріалу в хронологічній послідовності, опис і аналіз змін, які відбулися в чомусь із плином часу.
Кінетика (кінесика) – сукупність жестів, міміки, рухів тіла, що використовуються під час людського спілкування.
Композиція промови – від лат. compositio – складання, створення – це побудова виступу, співвідношення його окремих частин і відношення кожної частини до всього виступу як єдиному цілому.
Концентричний метод – розміщення матеріалу навкруги головної проблеми. Промовець переходить від загального розгляду проблеми до поглибленого її аналізу;
Концептуальний закон риторики – базовий закон риторики, що передбачає пошук істини шляхом усебічного аналізу предмета.
Культура мовлення – здатність правильно говорити.
Логічний спосіб розгортання основної частини – окремі питання виступу знаходяться у відношеннях причиново-наслідкового зв’язку.
Логос – мовні засоби, а також логіка.
Меморія – запам’ятовування підготовленого тексту, тренування пам’яті. її високої готовності.
Метод аналогії – зіставлення різних явищ, подій, фактів. Зазвичай, паралель проводиться з тим, що добре відомо слухачам. Це сприяє кращому засвоєнню матеріалу, посилює емоційний вплив на аудиторію;
Мітингова промова – вид соціально-політичного красномовства, що має на меті з’ясувати, зробити зрозумілою актуальну проблему, спонукати слухачів до дій.
Мовленнєвий закон риторики – вираження думки в дієвій словесній формі.
Мовне дихання – дихання під час мовлення.
Мовні помилки – відхилення від чинної мовної норми, прийнятої у середовищі.
Надзавдання – спонукання аудиторії до певної дії.
Науково-популярна лекція – вид академічного красномовства, що містить у собі експресивно-емоційні канали сприйняття слухачів, сприяють формуванню переконання.
Невербальні засоби спілкування – погляд, міміка, жести, різні сигнали, у тактильному спілкуванні – дотик.
Неориторика – нова риторика, яка виникла в другій половині ХХ ст. на основі ідей класичної риторики як пошук оптимальних алгоритмів спілкування, мовленнєвого впливу на людей.
Норма – певне правило, закріплене традицією.
Ораторське мистецтво – це володіння живим, усним, переконуючим словом як засобом багатоманітного і різноспрямованого впливу на слухачів, співрозмовників.
Органи мовлення – мовний апарат, органи людини, що беруть участь в утворенні звуків.
Паралельний спосіб розгортання основної частини – виклад, при якому основні питання викладу автономні і рівнопрвні.
Парламентське красномовство – вид соціально-політичного красномовства, в якому є багато секретів публічного переконання аудиторії.
Пафос – це задум творця промови, що розгортається перед слухачами, позиція промовця, його переконання.
План – це взаємне розташування частин, коротка програма певного
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.