Глосарій із дисципліни «Риторика»

Індуктивний метод – виклад матеріалу від окремого до загального. Промовець починає виступ з окремого випадку, а потім підводить слухачів до узагальнень і висновків;

Інтонація – ритмічно-мелодійна особливість мовлення, різні співвідношення кількісної зміни тону, тембру, інтенсивності, довготи звуків.

Історичний метод – виклад матеріалу в хронологічній послідовності, опис і аналіз змін, які відбулися в чомусь із плином часу.

 Кінетика (кінесика) – сукупність жестів, міміки, рухів тіла, що використовуються під час людського спілкування.

Композиція промови – від лат. compositio – складання, створення – це побудова виступу, співвідношення його окремих частин і відношення кожної частини до всього виступу як єдиному цілому.

Концентричний метод – розміщення матеріалу навкруги головної проблеми. Промовець переходить від загального розгляду проблеми до поглибленого її аналізу;

Концептуальний закон риторики – базовий закон риторики, що передбачає пошук істини шляхом усебічного аналізу предмета.

Культура мовлення – здатність правильно говорити.

Логічний спосіб розгортання основної частини – окремі питання виступу знаходяться у відношеннях причиново-наслідкового зв’язку.

Логос – мовні засоби, а також логіка.

Меморія – запам’ятовування підготовленого тексту, тренування пам’яті. її високої готовності.

Метод аналогії – зіставлення різних явищ, подій, фактів. Зазвичай, паралель проводиться з тим, що добре відомо слухачам. Це сприяє кращому засвоєнню матеріалу, посилює емоційний вплив на аудиторію;

Мітингова промова – вид соціально-політичного красномовства, що має на меті з’ясувати, зробити зрозумілою актуальну проблему, спонукати слухачів до дій.

Мовленнєвий закон риторики – вираження думки в дієвій словесній формі.

Мовне дихання – дихання під час мовлення.

Мовні помилки – відхилення від чинної мовної норми, прийнятої у середовищі.

Надзавдання – спонукання аудиторії до певної дії.

Науково-популярна лекція – вид академічного красномовства, що містить у собі експресивно-емоційні канали сприйняття слухачів, сприяють формуванню переконання.

Невербальні засоби спілкування – погляд, міміка, жести, різні сигнали, у тактильному спілкуванні – дотик.

Неориторика – нова риторика, яка виникла в другій половині ХХ ст. на основі ідей класичної риторики як пошук оптимальних алгоритмів спілкування, мовленнєвого впливу на людей.

Норма – певне правило, закріплене традицією.

Ораторське мистецтво – це володіння живим, усним, переконуючим словом як засобом багатоманітного і різноспрямованого впливу на слухачів, співрозмовників.

Органи мовлення – мовний апарат, органи людини, що беруть участь в утворенні звуків.

Паралельний спосіб розгортання основної частини – виклад, при якому основні питання викладу автономні і рівнопрвні.

Парламентське красномовство – вид соціально-політичного красномовства, в якому є багато секретів публічного переконання аудиторії.

Пафос – це задум творця промови, що розгортається перед слухачами, позиція промовця, його переконання.

План – це взаємне розташування частин, коротка програма певного