Застільні промови: історія та сьогодення

Міністерство освіти і науки України

Харківський інститут фінансів  УДУФМТ

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

з дисципліни «Риторика»

з теми: «Застільні промови: історія та сьогодення»

студентки І курсу 12 ф групи

факультету фінансів

Покровської Каріни Андріївни

Перевірила:

доцент кафедри сучасних

Європейських мов,

к. філ. н. Романова І. В.

Оцінка

Підпис викладача

Харків

2013

ЗМІСТ

стор.

1.  ВСТУП………………………………………………………………………...3

2.  ЩО ТАКЕ ТОСТ? ЯК ВІН ВИНИК? СЬОГОДЕННЯ ЗАСТІЛЬНИХ ПРОМОВ………………………………………………………………………4

3.  ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...6

4.  СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….7

ВСТУП

Говорячи про застільні промови у кожної людини одразу виникає певне уявлення. Чуючи це словосполучення у наших думках постає наступна картина: у приміщенні стоїть великий стіл, за ним безліч людей, які зібралися на свято, і всі по черзі виголошують певні побажання, підіймаючи келих алкогольного напою.

Так, з однієї сторони застільні промови виглядають таким чином, і ми сприймаємо їх лише як слова-побажання.

Але з іншої - це мистецтво правильно, а найголовніше - влучно сказати приємне слово з будь-якої події.

Саме тому застільні промови виступають як жанр суспільно-побутового красномовства.

Суспільно-побутове красномовство — це влучне, гостре, або урочисте

слово з приводу якоїсь важливої події у приватному житті або у певній гострій

чи цікавій ситуації.

Застільні промови - це не пустослівна балаканина. Кожний вимовлений тост несе в собі певне значення.

Тому я розглянула питання, яким, напевно, цікавилося дуже мало людей - як виникла застільна промова?

ЩО ТАКЕ ТОСТ? ЯК ВІН ВИНИК?

СЬОГОДЕННЯ ЗАСТІЛЬНИХ ПРОМОВ

Під час кожного застілля, яке відбувається з певних причин і має свою ціль, усі присутні виголошують свою маленьку промову, тобто тост.

          Застільні промови мають певне запрограмоване , цільове значення. Проте не кожний з нас знає точне визначення тосту. Більша кількість на питання «що таке тост?» дадуть відповідь, що «це побажання, які ми оголошуємо під час свят».

          Так, ця відповідь є правильною. Але, можна дати більш конкретну характеристику. Застільна промова, або, як кажуть у народі - тост - є жанром суспільно-побутового красномовства. Як правило, її не готують заздалегідь, вона є імпровізацією. Проте, якщо ви не впевнені в собі і не можете одразу зорієнтуватися, і боїтесь осоромитися перед усіма, то вам все-таки необхідно підготуватися.  

          Тост - це невеликий, лаконічний, чіткий вислів, текст, що не вимагає обов’язкової схеми будови, притаманної для інших галузей риторики (вступу, основної частини, висновку)[2].

          Також застільні промови (тости) діляться на два підвиди. Перший - це промова на офіційних і особливо дипломатичних прийомах. Вона носить діловий та політичний характер. Другий підвид - власне тост - цілковито народний витвір, частина фольклору. Він має бути веселим, пронизаний гумором, максимально індивідуалізованим. Не приймає жодної критики. Атрибутами такої промови є сердечність, побажання здоров’я, добра, успіхів [1].

          Тости є необхідною умовою будь-якого застілля. Тож як вони виникли?

          Походження тосту надзвичайно давнє. Саме слово «тост» - латинського походження, що згодом перейшло в англійську та французьку мови. Воно означає «підсмажений хліб».

          Найвірогіднішим є походження тостів від стародавньої форми жертвоприношень - узливання[3]. Тобто, як жертву Богам люди виливали алкогольний напій на землю і зверталися до них з найрізноманітнішими проханнями. Саме тому, що тости пішли від жертвоприношень, пояснюється їх будова у формі побажань, а також сприйняття тостів як інструменту їх реалізації, що виявляється у словосполученні «п’ю за…».

          Також особливістю узливання було те, що кілька людей зводили свої чаші разом, нахиляли їх так, щоб напій виливався із них одним струменем, і само собою, при цьому чаші стукалися одна об одну. Тобто ця особливість покладена в основу та пояснює так зване «чокання» і наливання напоїв так, щоб лилося через край.

          Світ перебуває у постійному русі. Тобто він безперервно і безповоротно змінюється. Проте звичай говорити промови за столом залишився незмінним. На сьогоднішній день до тостів висувають ряд умов:

1)  вони мають бути оригінальними;

2)  можуть бути метафоричними;

3)  обов’язково приємними для тих, кому присвячується;

4)  бажано веселими;

5)  прозовими або римованими;

6)  повинні відповідати приводу застілля.[1]

Проте, якою б не була застільна промова, виголошуючи тост, людина в першу чергу звертає увагу всіх присутніх на себе, на смисл промови особливо і на процес вживання спиртного з подальшим поглинанням їжі, як би дивно це не звучало.

ВИСНОВКИ

Отже, підводячи підсумки можна твердо сказати, що застільна промова є особливим, специфічним та унікальним видом ораторства взагалі. Вміння перед публікою швидко зорієнтуватися, імпровізувати і направляти свої думки у правильну течію для побажання чого-небудь приємного - це вже мистецтво, яке дано не кожному.

Не дивлячись на те, що саме слово «тост» пішло ще з прадавніх часів, його значення не змінилося і по сьогоднішній день.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.  Бутенко Н. П. Словник асоціативних означень іменників в українській мові. - Львів,1989.

2.  Риторика: Опорний конспект лекцій / ДДМА Кафедра українознавства і гуманітарної освіти. - Краматорськ, 2009.

3.  http://uk.wikipedia.org/wiki/Тост