Управління соціально-трудовими процесами на підприємстві

УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО–ТРУДОВИМИ ПРОЦЕСАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Гончарова С.Ю., к.е.н., доц. кафедри УП ХДЕУ

Водницька Н.В., аспірант кафедри УП ХДЕУ

Анотація: розглянуті питання формування соціально-трудових процесів на підприємстві; конкретизоване визначення "соціально-трудового процесу" на рівні підприємства; представлена система соціально-трудових процесів на рівні підприємства,  виділені такі її елементи, як кадрова політика, політика в сфері праці, соціальна політика; досліджені основні зовнішні і внутрішні фактори, що впливають на ефективність розвитку соціально-трудових процесів; визначені напрямки реформування соціально-трудових процесів на підприємстві.

Ключові слова: соціально-трудові процеси, управління підприємством, людський фактор, кадрова політика, політика в сфері праці, соціальна політика.

Формування ринкових відносин у соціально-трудовій сфері відбувається досить повільно. Це пов’язано з тим, що економічні реформи відокремлені від перетворень у системі праці. Проблеми, що існують в даний час в області управління підприємством, обумовлені, насамперед, недооцінкою ролі людського фактора  і  соціально-трудових відносин у даному процесі. Вивчення соціально-трудових процесів на рівні підприємства набуває особливої актуальності, тому що в даний час експериментально доведена важливість і необхідність використання саме соціальних резервів підвищення ефективності виробництва [4].

Теоретичні основи управління соціально-трудовими процесами висвітлюються в роботах вітчизняних авторів у сфері економіки  праці, управління персоналом, соціальної економіки, економіки і соціології праці та інших наук. Серед вітчизняних робіт варто виділити дослідження таких авторів, як Волгін Н.А., Одегова Ю.Г., Остапенко Ю.М., Пшенична Е., Слезингер Г.Е. [1-5]. Однак, все ще залишається поза увагою вчених велике коло питань як у теорії, так і  у практиці соціального управління підприємством.

На думку Н.А. Волгіна, соціально-трудові процеси відбивають єдність і взаємозумовленість трудових і соціальних відносин [1, с. 4]. На практиці трудові відносини – між найманим робітником і роботодавцем – рідко існують у чистому вигляді, без соціальної складової, і навпаки, соціальні відносини, як правило, виникають у результаті трудових процесів.

Слезингер Г.Е. визначає соціально-трудові процеси як універсальний інструмент організації ефективної праці і його соціального забезпечення  [2]. Ю.М. Остапенко вважає, що вони націлені на регулювання якості трудового життя і враховують ступінь реалізації інтересу працівника і використання його здібностей (трудових, інтелектуальних, моральних, організаторських, фізичних і ін.) [3, с. 43-44].

Узагальнюючи вищевикладене, можна зробити висновок про те, що соціально-трудові процеси – це будь-які процеси, що виникають у сфері праці, спрямовані на підвищення ефективності виконуваних трудових функцій і задоволення соціальних потреб осіб, які беруть участь у них. Головною складовою соціально-трудових процесів є людина. Як суб'єкт вона виступає в ролі роботодавця, менеджера. Як об'єкт – найманого робітника.

Система соціально-трудових процесів на підприємстві містить у собі складові, які представлено на рисунку.

Рисунок. Система соціально-трудових процесів на рівні підприємства

Розвиток соціально-трудових процесів залежить від ефективного функціонування кожної з визначених складових. У свою чергу, на кожну з них впливають зовнішні і внутрішні фактори. Серед зовнішніх необхідно виділити такі: соціально-трудова політика держави та її особливості, глобалізація економіки, рівень розвитку суспільної праці і виробництва [3, с. 45]. Серед внутрішніх факторів слід назвати: форму власності і розмір підприємства, загальну стратегію управління підприємством, стиль управління підприємством, техніко-економічні показники роботи підприємства, критерії добору і розміщення кадрів, використання інтелектуального та трудового потенціалу працівників,  сприятливий "мікроклімат" у  колективі, використання  передового  досвіду,   рівень   освіти,   перспективи   професійного  просування,

організація оплати і стимулювання праці, задоволення соціально-трудових потреб працівників, умови  і охорона праці, забезпеченість працівників житловою площею, задоволення потреби в дитячих установах, рівень соціально-побутового обслуговування, забезпеченість медичними установами, розширення бази відпочинку тощо.

Дослідження показують, що стан соціально-трудових відносин на вітчизняних підприємствах є критичним: порушуються трудові права працівників, зруйнована соціальна інфраструктура, не виконує своїх функцій заробітна плата. Тому необхідн реформування соціально-трудових процесів на підприємстві, яке повинне здійснюватися за наступними напрямками: забезпечення сприятливих умов для всебічного розвитку працівника та його сім’ї; створення умов для забезпечення загальнодоступної, своєчасної та якісної медичної допомоги для всіх працівників підприємства; розширення можливостей загальнодоступного повноцінного відпочинку і оздоровлення працівників; поліпшення умов праці жінок шляхом вивільнення їх з виробництва з важкими та шкідливими умовами праці, надання можливості для роботи на умовах гнучкого режиму праці; сприяння професійному самовизначенню та ефективній адаптації молоді до умов ринкової економіки; формування системи безперервного навчання шляхом впровадження ступеневої підготовки, забезпечення реалізації програм підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, створення умов для самоосвіти; впровадження механізму стимулювання створення робочих місць для окремих соціально-демографічних груп населення (молоді, жінок, інвалідів, військовослужбовців, звільнених з військової служби тощо); посилення відтворювальної, стимулюючої та регулюючої функції заробітної плати на підвищення трудових доходів; забезпечення залежності розмірів заробітної плати від складності виконуваних робіт, кваліфікації та професійного досвіду працівника, його особистого внеску в кінцевий результат роботи; зниження рівня виробничого травматизму та професійних захворювань, зменшення факторів шкідливого впливу на організм працюючих та скорочення кількості робочих місць з шкідливими та важкими умовами праці; виведення з експлуатації будівель і споруд, що перебувають в аварійному стані, зменшення кількості робочих місць з небезпечними, шкідливими та несприятливими умовами праці тощо [5, с.174–175].

Таким чином, не викликає сумніву необхідність посилення уваги до управління персоналом і соціально-трудових процесів на підприємстві. Реалізація розглянутих заходів дасть можливість підприємству сформувати потужний механізм соціально-трудових відносин та відновити його функції.

Література

1.Экономика труда: (социально-трудовые отношения)/ Под. ред. Н.А. Волгина, Ю.Г. Одегова. - М.: Издательство "ЭКЗАМЕН", 2003. - 736 с.

2. Слезингер Г.Э. Социальная экономика: Учебник. - М.: Издательство "Дело и Сервис", 2001. - 368 с.

3. Остапенко Ю.М. Економика и социология труда в вопросах и ответах: Учебное пособие. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 199 с.

4. Пшенична Е. Основні тенденції соціального розвитку колективу в економічно розвитих країнах// Управління розвитком, №2, 2003. С. 56-61.

 5. Гончарова С.Ю., Отенко І.П. Соціальна політика. Навчальний посібник. - Харків: Вид. ХДЕУ, 2003. - 200 с.