Соціально-психологічні аспекти менеджменту персоналу, страница 6

Темперамент потрібно ураховувати, коли мова йде про формування ефективно діючої групи, розподілення завдань між робітниками, визначення психологічних прийомів роботи з певним робітником. Визначають чотири типу темпераменту – холерик, сангвіник, флегматик та меланхолік. Вони відрізняються динамікою психічних процесів, тобто холерик та сангвіник – більш рухливі, а флегматик та меланхолік менш динамічні. Дослідники враховують, що найбільш ефективні керівники та лідери виходять з людей сангвінистичного та холеричного темпераментів. Флегметики та меланхоліки – добрі виконавці. Детальніше типи темпераменту розглядаються в психології, психології управління та іншиих дисциплінах соціально-психологічної спрямованості.

Характер визначається якостями, серед яких домінують вольові та рисами, які характеризують рівень потреби людини у спілкуванні. В залежності від переважних рис виділяють інтровертів – людей, які живуть, здебільше використовуючи внутрішню енергію та екстравертів – тих, хто накопичує енергію у процесі спілкування з іншими. У інтровертів та екстравертів різні мотиви, поведінка; до них потрібно використовувати різні способи психологічного впливу.

Спрямованість особистості визначає психологічні особливості потреб та мотивів особистості.

Інтелект характеризує можливості розуміння, мислення, свідомості людини та важливі для його професійної орієнтації, формування кадрового резерву, планування кар’єри. У сучасному менеджменті персоналу визначають поняття інтелектуального капіталу, який є основою успішного функціонування підприємства. До видів інтелектуального капіталу відносять: людські та ринкові активи, інтелектуальну власність, інфраструктурні активи. Робітники, а точніше, їх знання являють собою найбільшу цінність, тому менеджерам необхідно вміти вірно визначати інтелектуальний потенціал робітників.

Методи пізнання являють собою інструменти, за допомогою яких людина вивчає дійсність, обробляє інформацію та готує проекти рішень [17]. До найбільш відомих відносять аналіз, сінтез, індукцію та дидукцію.

Способи психологічної дії містять можливі прийоми впливу на людей при здійненні керування ними. До способів відносять навіювання, переконування, наслідування, втягнення, примус, спонукання, осуд, вимагання, заборонення, “плацебо”, командування, методСократа, натяк, комплімент, похвала, прохання, порада.

Поведінка – це сукупність реакцій людини, які здійснюються для існування людини у соціальному середовищі. На поведінку людини впливають зовнішні та внутрішні фактори, виховання, освіта. На підприємстві поведінка робітників регулюється концептуальними кадровими документами та знаходиться під впливом організаційної культури.

Почуття – різновид емоційних  переживань людини, які пов’язані з уявленням конкретного або узагальненого об’єкта. Визначають нравственні, естетичні, патріотичні, інтелектуальні види почуттів. Зовнішнім їх проявом є емоції, які можуть бути позитивними, негативними та нейтральними. Морально-психологічний клімат у колективі набагато залежить від почуттєво-емоційного настрою його членів.

Стреси найчастіше визначають як тиск, який веде до стану емоційного дискомфорту. У сучасному житті стреси виникають дуже часто, впливають на ефективність роботи персоналу та важко піддаються керуванню.

Дослідники визначають, що стресоутворюючими факторами на роботі є неефективна структура управління, плоха організація праці, негативні зовнішні фактори (політичні, економічні, соціальні), ролеві та інші конфлікти у колективі, невірні оцінка та розміщення персоналу [8].

Наслідки стресів бувають психологічні, фізіологічні, соціальні, організаційні, управлінські. Для зменшення їх ваги керівники повинні здійснювати планування, вирішувати організаційні конфлікти, аналізувати неефективність праці персоналу, розглядати продуктивність своєї роботи.

Соціально-психологічні аспекті у менеджменті персоналу дуже важливі, тому що за допомогою їх керівник може впливати на особистість робітника та групи працюючих на підприємстві. Цінностний підхід до людини потребує дбайливого ставлення, що розглядається в контексті екології персоналу. Морально-психологічний клімат в колективі, якщо він позитивний, може також розглядатися як елемент екології та економії персоналу. А керівництво з урахуванням соціальної та психологічної природи робітників дасть змогу не лише підвищити економічні показники роботи, а й створити ефективно діючу групу людей – команду.