Обробка результатів теодолітної зйомки, страница 3

                                         ∆х_теор=0;  ∆у_теор=0;

в дійсності, як ми відзначили дещо раніше, результати вимірювання кутів  і ліній мають похибки, що і дає нам:

∆х_теор ≠ 0;  ∆у_теор ≠ 0;

            Перш ніж розподіляти нев’язку на прирощення, необхідно впевнитися у їхній допустимості, судячи не по кожній окремій нев’язці  f_х або f_у, а по нев’язці у периметрі:

f_s= √f_х²+f_у²

                    Нев’язка у периметрі f_s залежить восновному від периметра полігону. Чим більший периметр, тим більшу нев’язку потрібно в ньому очікувати. Тому і допустимість нев’язки визначають  у залежності від полігону. Нев’язка у периметрі теодолітного полігона при добрих умовах вимірювання ліній вважається допустимою,  якщо вона не перевищує 1/1500 периметра “Р”.

f_s/Р ≤ 1/1500

            Якщо нев’язка у периметрі f_s виявилася допустимою, то нев’язки по осях f_х та f_у розподіляються з протилежним знаком на всі прирощення (по відповідній вісі) пропорційно до горизонтальних прокладень ліній.

            Поправки у прирощеннях визначають згідно відношенню:

δ_Χк  /δ_к= - f_х/Р, звідси δ_Χк = (- f_х/Р)s_к  і δ_ук=(- f_у/Р)s_к.

                    Поправки - f_х/Р, - f_у/Р у прирощенні на одиницю довжини периметра спочатку визначають з точністю до двох значущих цифр, а потім множать на “s”.

            Сума поправок у прирощеннях і по вісі  абсцис і по вісі ординат повинна дорівнювати нев’язці по кожній з цих осей із зворотним знаком.

            Одержані поправки алгебраїчно додають до відповідних прирощень і одержують ув’язані прирощення. Сума ув’язаних прирощень по кожній вісі повинна рівнятися теоретичній сумі прирощень. Їх підраховують і записують результат у відповідній графі.

Після ув’язки прирощень визначають координати всіх точок полігону  за формулами:

х _к+1 = х_к + Δх_к

у_к+1 =у_к +Δу_к ,

 якщо відома координата однієї точки полігону.

Контролем визначення  координат є те, що послідовно визначаючи координати точок полігону, повинні одержати координати  першої точки, бо сума ув’язаних прирощень дорівнює нулю.

6. Способи знаходження грубих похибок розрахунків і вимірювань по недопустимій ув’язці

Недопустима нев’язка найчастіше є результатом грубих похибок у вимірюваннях ліній, якщо не врахована довжина цілої стрічки (пропустили шпильку), або під час вимірювання лінії не врахували передачу шпильок людиною, що працює позаду тому, хто працює попереду, а у зв’язку із цим одержуємо прорахунок у 5 або 10 стрічок, або відлік залишку зроблено не з того кінця стрічки (замість 8 взяли 12, замість 9 взяли 11), цифру 6 могли записати як 9 і навпаки. За величиною f_s, розрахованій за формулою

f_s=√f_х²+f_у²  ,

інколи можна припустити , чому нев’язку одержали недопустиму.

            Але недопустима нев’язка може бути результатом грубого прорахунку при записах і розрахунках: довжину лінії скажімо у 1692 м записали як 1629 м, і навпаки, у відомості координат не на своєму місці записані виміряні кути, з помилкою виписали дирекційний кут, з помилкою визначено румб (напрямок лінії або числове значення кута, з помилкою  визначене або не на своєму місці записане горизонтальне прокладення лінії, невірно поставлені знаки прирощень, допущена перестановка  прирощень у суміжних графах таблиці, самі прирощення визначені або записані невірно і інше).

            Тому, перш ніж виконувати повторні вимірювання  на місцевості, необхідно перевірити вірність записів і розрахунків.

            Якщо всі розрахунки виявилися вірними, то необхідно на місцевості переміряти лінії. Помилки у вимірюваннях та записах довжини ліній зустрічаються у 3-4 рази частіше, ніж у вимірюваннях кутів.

            Дослідження причин похибок показує, що похибку необхідно шукати у вимірюванні або записі тієї лінії, яка паралельна нев’язці. Результати вимірювання цієї лінії необхідно перевірити на місцевості, тобто переміряти цю лінію.

            Якщо ж грубу помилку допустили при вимірюванні декількох ліній, тоді цим методом ви це не виявите і вимірювання всіх ліній необхідно повторити.

            Але буває, що всі розрахунки вірні, результати вимірювання ліній також вірні: у цьому випадку можна допустити компенсацію грубих похибок у результатах вимірювання або записі кутів, наприклад, один кут виміряно або записано з помилкою + 10˚, а другий -10˚. Треба уважно перевірити  визначення кутів по польовому журналу, по магнітних азимутах, і якщо всі розрахунки вірні, то виконують повторне вимірювання кутів. Кутова нев’язка зустрічається набагато рідше, ніж лінійна.

7. Особливості розрахунків теодолітного ходу

            Теодолітний хід ув’язують в такій же послідовності, як і полігон,  але є деякі особливості.