Будівництво підземних переходів через автодороги і залізниці, страница 7

Риття шахт проводять з одночасним кріпленням їх стінок. Кріплення шахт може бути деревометалевим і дерев'яним, а також з бетонних та залізобетонних блоків. В забій щит вводять за допомогою своїх же домкратів, для яких роблять тимчасові опори. При повному зануренні щита в грунт і після декількох метрів проходження тунелю знімають тимчасові розпори і роблять бадьове відділення (спец, шахту), по якій будуть підніматься вагонетки з грунтом і подавати матеріал для щитових робіт. Над бадьовим відділенням споруджують шахтовий підйомник чи кран з одночасним облаштуванням сходинкової клітки.

При проходженні в водоносних грунтах ведуть боротьбу з ґрунтовими водами, покриваючи забій спеціальними металевими щитами (шандорами). Проводять роботи і під стисненим повітрям, для чого в тунелі встановлюють герметичні перегородки і облаштовують шлюзові камери. В окремих випадках проводять замороження водонасиченого грунту. Кращим способом боротьби з ґрунтовими водами є штучне зниження рівня ґрунтових вод, при якому роботи ведуть в осушеному забої.

Для облаштування обробки використовують блоки із різного матеріалу і різних форм. Блоки бувають керамічні, бетонні, залізобетонні. За формою блоки виготовляють прямокутними, трапецеподібними та фігурними.

Блоки обробки тунелей

а - трапецевидний

пазово-гребневий блок; б - залізобетонний тюбінг

В будівництві тунелів способом щитового проходження широкого застосування набули трапецеподібні блоки з пазами та гребнями, а також залізобетонні тюбінги. Кільце тунельної обробки складається з парного числа керамічних блоків або тюбінгів, що з'єднані болтами з суміжними кільцями. Перев'язка радіальних швів забезпечує незмінне положення кільця.

Після закінчення монтажу блочного кільця щит пересувають в наступне положення. При пересуванні щита його хвостова частина зсувається з обробки і лягає на грунт. В результаті у верхній частині утворюється серпоподібний зазор між зовнішньою стороною обробки та грунтом. Для попередження самовільного осідання грунту зазор між обробкою та грунтом заповнюють розчином. Цим розчином заповнюють також всі каверни та пустоти, які можуть знаходитися в грунті.

Для створення необхідної міцності обробки виконаної з малих блоків, по окружності тунелю наносять шар монолітного залізобетону (роблять рубашку). Для підвищення герметичності по блочній обробці до облаштування рубашки створюють герметичний шар у вигляді торкретної штукатурки. Заради індустріалізації робіт залізобетонну рубашку часто роблять збірною.

В наш час при проходженнях щитами діаметром 2 і 4 м розповсюджено облаштування тунельної обробки з прес-бетону. В порівнянні з описаними вище методами, замість блочної обробки тунелю роблять монолітну, для чого в хвостовій частині щита встановлюють опалубку, за яку нагнітають бетон. Бетон добре ущільнюється щитовими домкратами, при цьому щит пересувається.

Вкладання газопроводів в тунелях , футлярах та свердловинах

Для вкладання газопроводів в тунелях та сталевих футлярах великих діаметрів спочатку по їх дну роблять заготовку із худого бетону так, щоб створити площину підлоги паралельну осі газопроводу. Підготовлений газопровід вкладають на візки, які заганяють до тунелю і залишають там як постійні опори.

Газопроводи в стальних футлярах прокладають за допомогою приварених до них полозків, скоб та інших пристосувань, які плавають по стінкам футляра при протягуванні в ньому газопроводу. Однак при наявності блукаючих струмів, такий спосіб' неможливий. Для створення електричної ізоляції між газопроводом та футляром роблять ролики з діелектричного матеріалу.

Роликова опора газопроводу

1  - газопровід;

2  - верхня частина хомута;

3  - опорна частина хомута;

4  - болти з гайками;

5  - ролик з діелектричного

матеріалу;

6  - кронштейн опори;

7  - вісь ролика;

8   - футляр