Технологія одержання тканин. Будова і властивості тканин, страница 6

Повітрянопроникність – властивість пропускати повітря – залежить від волокнистого складу, міцності і обробки тканин.

Паропроникність – властивість тканин пропускати водяну пару. Проникнення парів поту проходить через пори тканин. Гігроскопічні матеріали поглинають вологу із підодягового повітря і передають її в оточуюче середовище. Шерстяні тканини повільно випаровують водяну пару і краще за інших регулюють температуру підодягового повітря.

Теплозахисні властивості особливо важливі для тканин зимового асортименту. Волокна шерсті найбільш „теплі”, волокна льону – „холодні”.

Процеси валки, ворсування збільшують теплозахисні властивості тканин. Використання багатошарових переплетень, ворсування утворюють у тканині велику кількість повітряних прошарків, які збільшують теплозахисні властивості. Найбільш високими теплозахисними властивостями володіють товсті щільні вовняні тканини з начосом.

Пилеємкість – це властивість тканин забруднюватися. Найбільш пилеємкістю володіють рихлі шерстяні тканини з начосом.

Електризація – це властивість матеріалів накопичувати на своїй поверхні статичну електрику.

При стисканні і терті необхідних у процесі виробництва тканин, на їх поверхні безперервно проходить накопичення і розсіювання електричних зарядів. Якщо рівновага між накопиченням зарядів і їх розсіюванням порушується на поверхні матеріалів накопичується статична електрика, проходить електризація.

Електризація залежить від вологості тканин: з підвищенням вологості знижується.

Натуральні волокна при терті накопичують позитивні заряди, які позитивно впливають на людину. Більшість синтетичних волокон накопичують на поверхні від’ємні заряди, які негативно впливають на здоров’я людини і можуть порушувати обмін речовин, змінювати кров’яний тиск, підвищувати роздратованість і втомлюваність. Висока електризація хлорину використовується для виготовлення лікувальної білизни.

Для зменшення електризації тканини обробляють антистатичними поверхнево-активними речовинами (антистатиками).

Антистатики для прання – „Фитон”, „4Аксі”, „Елона”, „Люкс” та в аерозольній упаковці „Лана - 1”.

Технологічними властивостями тканин називаються властивості, які можуть проявлятися на різних етапах швейного виробництва – у процесі розкрою, зшивання і волого-теплової обробки виробів.

Опір тканини різанню має велике значення при розкрої тканин настилом. Збільшення щільності тканин, апретирування, нанесення водовідштовхуючих плівкових покрить збільшують опір тканин різанню.

Найбільшим опором різанню володіють синтетичні тканини і тканини з високим вмістом синтетичних волокон, потім лляні тканини, найлегше інших піддаються різанню чистошерстяні тканини.

При розкрої синтетичних тканин через великий опір різанню ніж електророзкрійної машини дуже нагрівається, тканини частково плавляться і налипають на ніж.

Ковзання тканин може проходити при розкрої і зшиванні. Ковзання залежить від характеру поверхні тканин, тобто від гладкості ниток і їх переплетення.

Тканини з гладенькою поверхнею сковзають у настилі, що може спричинити зміщення полотен і порушення деталей крою. При розкрої таких тканин зменшують число полотен у настилі, використовують прокладки з паперу і спеціальні затискачі для закріплення настилу.

Гладенькі тканини вимагають максимальної уваги при зшиванні, так як при ковзанні деталей крою може проходити порушення шва.

Обсипання тканини – це властивість ниток випадати з відкритих зрізів, утворюючи бахрому.

Обсипання тканин залежить від виду ниток, переплетення, щільності обробки тканини.

Використання гладеньких ниток і переплетень з довгими перекриттями збільшує обсипання тканини. Тканини атласного і саржевого переплетення легше обсипаються ніж тканини полотняного переплетення, так як мають більш довгі перекриття і, відповідно, меншу зв’язаність основи і піткання.

Легко обсипаються малощільні тканини, а також тканини високої відносної щільності, які вироблені з пружної крученої пряжі (габардини, крепи).

Обпалювання і стрижка тканин збільшують їх обсипання, а апретирування, пресування, валка, нанесення пропитуючих матеріалів зменшують її. При органолептичному способі визначення обсипання з досліджуваної тканини вирізають зразок розміром 3х3 см швейною або препарувальною голкою виймають одну нитку, потім дві разом, три разом і т.д. Якщо п’ять ниток разом знімаються легко, то тканина вважається легкообсипаючою. Якщо легко знімаються три-чотири нитки, тканина середнього обсипання, якщо одна нитка знімається важко, тканина практично не обсипається.